Розділ 13. Бал

Северин підпирав плечима колону в бальному залі і не вірив власним очам. Норовлива відьмочка, яку він зустрів коло будинку Літи, виявилася принцесою. Донькою короля Руфуса і дружиною принца Деяна.

Принцеса Гелена справляла враження вродливої, скромної, милої дівчини. Наче зростала не в Пралісі, а в пансіоні для юних дівиць. На перший погляд,  ніщо не видавало її нестандартне для благородної панянки виховання. Якби Северин не зустрів її свого часу в Пралісі, то, можливо, навіть повірив би цьому наївному виразу обличчя.

Але відьми з   Пралісу не бувають наївними.

Северин осмикнув тісний камзол, який довелося вдягнути, щоб не відрізнятися від інших гостей на балу, не зводив очей з принцеси. Його бентежило щось не вловиме, щось неправильне, що було в цій дівчині, яка не зводила із Деяна закоханого погляду. Надто її поведінка відрізнялася від того, що він пам’ятав. Хай їхня зустріч і тривала лише кілька хвилин, але Северин так і не зміг викинути з голови зухвалу відьмочку. Шкода, що Літа відмовилася називати її ім’я. Стара вовчиця покивала несхвально головою і порадила людському магу не зв’язуватися з дівчиною і тим, кому вона служить. Кому належала принцеса, Літа не сказала, але у Северина склалося враження, що служила дівчина не відьмі, а комусь набагато небезпечнішому.

Деян повів кохану дружину в танці.

Кажуть, навіть відьми уміють кохати, от тільки рідко коли їхня любов приносить щастя. Та й на принцові дійсно не знайшлося навіть найменшого сліду зовнішнього впливу. Схоже, що його почуття до дружини справжні.

І все ж… Щось з нею не так.

Северин дочекався кінця танцю, а потім підійшов до Деяна з принцесою, які мило воркотіли, не відводячи один від одного закоханих поглядів.

— Ваша високосте, — поклон принцу. — Ваша високосте, — поклон принцесі, — дозвольте запросити вас на танець?

— Ви не знайомі,  — вороже відповів Деян.

Намагається захистити дружину від підозрілого мага. Молодець, але їм з принцесою в будь-якому випадку потрібно поспілкуватися. Танець дозволить це зробити невимушено, і є шанс, що бесіда не скидатиметься на допит чи погрози.

– То відрекомендуйте мене принцесі, ваше високосте.

— Северин, маг і гість мого батька. Моя дружина Гелена, твоя майбутня королева, — процідив принц крізь зуби.

— Подаруйте мені честь танцювати з вами, ваша високосте, – Северин подав принцесі руку. Та звела очі на чоловіка, очікуючи його рішення, і Деян, перехопивши пильний погляд батька, неохоче кивнув.

— Вам надзвичайно личить ця сукня, — Северин повів Гелену в танці, ігноруючи спопеляючий погляд Деяна.

— Дякую.

— Здається, його високість невдоволений моєю нахабністю.

— Хіба ви були нахабні? — принцеса мило посміхнулася. Надто мило. Її гострий і зверхній погляд тоді, в лісі, сподобався йому набагато більше.

Северин піймав себе на тому, що губиться в її голосі. Важко зібрати думки до купи і вести розмову так, як він планував. Хотілося розслабитися і спілкуватися ні про що, насолоджуючись увагою привабливої дівчини. Зусиллям волі маг повернув собі ясність розуму.

— Я забрав вас у чоловіка на цілий танець. Це було дуже безцеремонно з мого боку.

Гелена розсміялася. Сміх зачаровував, змушуючи розслабитися, забути про підозри. Хіба можна думати погано про цю милу дівчину з ніжним голосом і дзвінким, як течія струмка, сміхом?

— Деян трохи ревнивий. Мабуть, це властиво чоловікам, — принцеса сумно зітхнула.

— Здається, ви добре освоїлись в палаці.

— Теж вважаєте, що лісовій почварі не місце серед людей? — Гелена збилася з ритму. — Я не зробила нічого поганого. І я не відьма.

— Я вам вірю.

Усе було не так. Дівчина вела себе по іншому. Її тіло рухалось інакше, ніж коли він бачив її минулого разу, а нова міміка викривляла лице, змінюючи його до непізнаваності. І голос… Було в Пролісі кілька істот, які впливали на людей

І все ж Северин все ще сумнівався у своїх здогадах. Адже тоді він спілкувався з ученицею відьми лише кілька хвилин, і зараз цілком може помилятися. Та й очі у відьми були зелені, а у принцеси — блакитні, як небо, або як вода.

— Супроводите мене до саду?

— Деян буде проти.

— Минулого разу ви були сміливіші.

Музика скінчилася, але Северин не поспішав відпускати принцесу.

— Що ви маєте на увазі? — Гелена глянула на нього своїми великими блакитними очима.

— Я про нашу з вами зустріч в Пралісі.

– Ви помиляєтеся. Ми з вами раніше ніколи не бачились, — Гелена спробувала звільнити свою руку. В очах майнув страх. Що ж ти приховуєш, принцесо?

— Я можу розповісти про нашу першу зустріч королю Годомиру.

— Ви цього не зробите!

— Поговоримо? – Северин змусив Гелену йти слідом.

— Що ви хочете? — запитала Гелена, як тільки вони спустилися з тераси в тінь каштанової алеї.