Розділ 12 Підготовка до балу

Зроблена на скору руку мітла втрачала чари, як сито воду, через що дорога назад зайняла навіть більше часу, ніж до Пралісу. Сонце встигло зійти, тож Гела не ризикнула летіти серед білого дня. Довелося спуститися в гаю неподалік міста, і далі йти пішки. Десь посеред міста Гела згадала, що в палаці в неї не буде ні часу, ні можливостей, щоб привести себе до ладу, тож довелося звернути до постоялого двору, зняти кімнату і замовити ванну. Відраявши  себе до рожевої шкіри, Гела задумливо подивилася в дзеркало.

— А ти вродлива. І личко непогане, і волосся майже таке саме густе та довге, як у мене було. Шкода, що доведеться знову ховати все це в брудну обгортку.

— Чому? — Горицвіт відверто милувалася собою в дзеркалі.

— Бо якщо ти вся така гарна заявишся до палацу, тебе не впізнають, не пустять і твоя мрія потанцювати з принцом накриється мідним тазом.

— Ой! Пані привид, що ж робити?

— Не хвилюйся. Вдягнемо поверх випраної сорочки твою брудну сукню, волосся заховаємо під хусткою, а обличчя і руки вкриємо попелом. Його буде не важко змити перед самим балом.

До палацу Гела дісталася, коли сонце вже стояло високо.

Запевнивши старшу покоївку, що вона вранці погано себе почувала, але зараз вже здорова і не заразна,  Гела отримала роботи втричі більше, ніж завжди, але не стала з цього приводу сперечатися. Залишилося потерпіти ще трохи, а вже сьогодні ввечері вона добереться до русалки і поверне собі рідне тіло. Має ж ця самозванка хоча б на балу розслабитися!

Начхавши на отримані від Неждани доручення, Гела заховалася в комірчині зі старими швабрами. Як запевняла Гортензія, сюди ніколи ніхто не заглядав.

— Неждана буде гніватися.

— Той що?

— Але ж…

— Ти хочеш потанцювати з Симеоном?

 — Так!

— То забудь про Неждану.

Гела витерла обличчя і руки вологою ганчіркою, прибираючи шар попелу, роздяглася і навмання дістала із кишені два горішка.

— Мені страшно, — пискнула Горицвіт, але Гела проігнорувала її тривогу.

Вибравши один горішок, вона розкусила його і зі шкарлупи випала синя, як літнє небо, сукня. Корсаж був густо усипаний самоцвітами, а рукава прикрашені тонким, наче з павутини сплетеним, мереживом. До сукні шли м’які бальні черевички, дюжина шпильок для волосся і прозорий кулон на тонкому ланцюжку.

— Яка краса! І я в цьому на бал піду? Справді? Я буду танцювати з принцом!

Горицвіт захоплено ахала, але Гела не звертала на неї уваги. Одягнути пишну сукню в вузькій комірчині було не так то й просто, але допомагаючи собі де магією, а де прокльонам на адресу того, хто вигадав таке тісне приміщення ще й заповнив його мотлохом, Гела таки справилася.

Знадобився час, щоб непоміченою дістатися бальної зали.

— Нас звідси виженуть, — нила в голові Горицвіт. — пані привид, все марно! Ми повинні негайно тікати!

— Чому це?

— Я не вмію танцювати!

— І ти тільки зараз про це подумала?

— Знаю, я винна. Пробач мені, пані привид. Ти така добра! Я не заслуговую на цю сукню. Я осоромлюсь, принц мене зненавидить…

— Помовчи. Все буде добре. Я про все подбаю.

— Нас виженуть із зали. Всі одразу зрозуміють, що я самозванка.

— Ніхто нас з балу не вижене і ти потанцюєш зі своїм принцом.

— Я так хочу тобі вірити, пані привид.

— Вір. Хто тобі заважає?

— Цей коридор веде до саду. Пані привид, щоб потрапити до бальної зали, потрібно повернути ліворуч.

— Якщо ми спробуємо зайти через двері, у нас запитають ім’я, звірять зі списком запрошених, не знайдуть там і гукнуть варту. Ти цього хочеш?

— Ні, пані привид.

— Я обійду сад і ми з тобою потрапимо у бальну залу через терасу.

— Зрозуміла, пані привид.

Гела знала про бали навіть менше за Горицвіт, яка неодноразово підглядала за святкуваннями вельмож. Але її не цікавило ні те, як розприділяються танці, ні в якому порядку їх танцюють, ні чим танці в людських королівствах відрізняються від танців фей і русалок. Все, що її цікавило, це нахабна крадійка, що заволоділа її тілом. Русалка стояла коло принца Деяна і мило посміхалася йому. Що ж, недовго їй залишилося радіти життю.

— Панно, ви наче зірка з небес.

Чоловічий голос пролунав зовсім поряд, змусивши Гелу здригнутися від несподіванки. В голові здавлено пискнула Горицвіт. Ну, звісно, Симеон з цікавістю дивився на неї, а варто було зазвучати мелодії, як простягнув руку.

— Дозволите запросити вас на танець?

Гела з жахом усвідомила, що знову не контролює тіло. Безнадійно закохана у принца Горицвіт вже подала йому руку і рушила в коло танцюючих, наче це не вона кілька хвилин тому до дрожі в колінах боялася вийти в залу.