Розділ 11 Подружнє життя принца

 — З усією впевненістю повідомляю вам, ваша величносте, що на юному принцові не має ні вроків, ні проклять, ні накладених хитромудрих чар. Він не перебуває під впливом любовного зілля,  або якого іншого, що могло б туманити розум і спотворювати відчуття.

— Тато, я ж говорив, твої підозри безпідставні. Ми з принцесою кохаємо одне одного. Не розумію, чим ти незадоволений? Що поганого в тому, що наш шлюб з розрахунку став щасливим?

Деян склав руки на грудях і з викликом подивився на батька.

— Вона з Пралісу,  — Годомир невдоволено нахмурив брови.

— Той що? Це ще не робить її злодійкою.

— Якщо не довіряєте моїм словам, — невдоволено піджав губи Родій, придворний маг Годомира, якого король привіз з собою на гостину до одруженого сина, — то можете ще в кого іншого запитати.

— В кого? — розвів руками Годомир. — Не у Драгана ж питати. Я нікому, крім тебе, не довіряю. І те, що я взагалі перевіряю, чи не зачарували мого сина, ніхто не повинен знати.

— Я це розумію, ваша величносте, – схилив голову Родій.

— І все ж я хотів би, щоб на принца поглянув хтось, хто знається на почварах Пралісу і їхніх хитрощах. Тільки щоб це була не відьма. Відьмам я не довіряю. Потрібен маг, який буває в Пралісі і зможе впізнати його прокляту магію. Знайди мені такого умільця, Родію. Зрозумів?

— Так, ваше величносте.

— Батьку, я можу йти?

— Так, сину, але будь обережний. Не довіряю я цій відьмі з Пралісу.

— Гелена не відьма. І ти сам обрав її мені за дружину, тож прошу, май до неї повагу. Тим паче, у нас скоро народиться спадкоємець престолу, і я стану королем, як ти й хотів.

Деян коротко поклонився батьку і вийшов, не чекаючи відповіді.

Гелену він знайшов в саду. Його принцеса сиділа коло ставка, дивилася на зелене листя латаття. Напіврозплетена коса світлого, майже білого волосся, спадала до землі. За той час, що вони провели в палаці, коси його дружини посвітлішали і значно відросли. Напевно, це через те, що припиналася згубна дія Пралісу.

— Ти  наче водяна лілія, — Деян підійшов зі спини і обняв її за плечі. — Ніжна, гарна і вродлива. І моя. Моя і тільки моя.

Він легенько, майже самим подихом, поцілував її в скроню.

— Ти чимось засмучений.

— Все ти знаєш,  — тихенько розсміявся Деян.

— Я відчуваю твій настрій, коханий. Що сталося?

— Все гаразд, не хвилюйся, — він зарився обличчям в її волосся і з насолодою вдихнув свіжий запах роси.

— Скажи мені правду. Я не подобаюсь твоєму батькові?

— Ти не можеш не подобатися, — заперечив Деян, — але мій батько не вірить в мене. Він сумнівається, що мої почуття до тебе справжні, а не навіяні злими чарами.

— Я не причаровувала тебе, голосом клянуся.

— Я знаю, моя мила. І мій батько теж скоро в це повірить. Він привіз з собою Родія, придворного мага, і той підтвердив, що ти не споювала мене зіллям, і не оплутувала мій розум.

— Король йому повірив?

— Звісно, повірив. Адже так воно ї є.

— Це добре. Знаєш, Деяне, я з тобою щаслива тут. Я не звикла носити черевички і заплітати волосся у високі зачіски, але заради  тебе я навчуся це робити.

— Не хвилюйся про такі дрібниці, Гелено. Ти прекрасна незалежно від того, як вбрана, і скільки ниток діамантів вплели в твоє волосся фрейліни.

Деян підкріпив свої слова поцілунком.

— Але мені подобаються ваші бали. Я люблю танцювати.

— Бал вже за три дні. Я буду танцювати з тобою весь вечір, і мене ніхто не зупинить.

— Герцогиня Зеленпшенна говорила, що не можна танцювати більше двох танців на одному балу. Навіть якщо ми одружені, то повинні дбати про пристойність.

— Чхати на герцогиню!

— Але вона моя статс-дама. Король Руфус… батько… говорив, що я повинна її слухатися. Вона вчить мене хорошим манерам, щоб я була гідною принцесою.

— Чхати на манери! – Деян підхопив її на руки і рішуче направився в покої. — Ти одружена жінка і маєш підкорятися лише одній людині – мені, своєму чоловікові. А я зараз хочу дещо в тебе стребувати...

— І що це? — розсміялася Гелена, радо обнімаючи його за шию.

— Подружній обов’язок.

Мага, який знається на темних чарах Пралісу Родій привів королю вже на наступний день.

— Ти швидко його знайшов. Впевнений, що цей хлопець не шарлатан?

— Це один із моїх учнів. Вчився у мене менше двох років, бо надто вже захоплювався Пралісом і його відьмами. До мене доходили чутки, що він почав вивчати, як проклята магія впливає на людей і досяг в цьому більших успіхів, ніж будь хто інший. Учора я дізнався, що він в столиці і одразу ж запросив його до палацу. Якщо вам потрібен хтось, хто стикався з проклятими чарами частіше ніж я, чи хтось із моїх колег, то Северин саме той, хто вам треба. Я звелів провести його до вітальні в моїх покоях, він чекає вас з принцом.