10

Наступав приємний тихий вечір. Молоді люди із церкви зібралися разом для спільності. У простоті, із щирими розмовами, піснями та теплом - так все виглядало. Емі було добре.  Скільки пройшло років, всі так змінилися : дорослі, характери вже інші, зовнішність ледь лишилася із дитинства, лише відношення те саме, та сама простота та тепло, до чого приємно. Ема захотіла назавжди таких друзів. Але... Чи хочуть цього вони? Чи потрібно заслужити якось цю дружбу? Як тут у них Ема ще не сильно зрозуміла, але точно знала одне: вона хоче це пізнати і залишитися у церкві.

Все йшло добре: у Еми були друзі, затишні вечори, щирі розмови, допоки, їй не сказали:
-Що ти збираєшся робити дальше?
Це питання зовсім збило її, вона не зрозуміла, що від неї хочуть почути. Та й не знала, що вона має робити далі. Їй просто подобалося так... Дрібні частинки радості, спокій і нічого серйозного... Виявляється, так не можна? А чому?
Побачивши незрозумілість на обличчі у Емми друзі сказали:
- Тобі подобається у нас в церкві?
- Так, звичайно!
- Ти збираєшся лишитися тут ? 
- Так, я би хотіла... 
Побачивши, що Ема не зовсім їх розуміє вони вирішили чинити по-іншому. Треба вибирати правильний підхід до кожного. Кожен потребує допомоги, підтримки, любові. Кожен. А люди, які хочуть щастя, спокою, які ще не достатньо розуміють цей світ- до них потрібно особливий підхід. Підхід із любов'ю. 
Керівник молоді запросив друзів до себе на вечірні роздуми.

Зачекавши, поки всі прийдуть молодь весело про щось розмовляли. Після молитви керівник почав:
- Всі ми знаємо, що літом має відбутися щорічна важлива подія - хрещення. Так як у нас є багато тих, хто ще не зробив цей крок, я би хотів сьогодні пороздумувати із вами про цю подію. Розпочнемо.
Так, у нас тут є молодь, яка вже в завіті із Богом через Святе Водне Хрещення, тому, давайте поділимося із молодшими. Я розпочну, Неля продовжиш. 
Мені було 19, і я був із родини віруючих батьків. Батько мені про це говорив, але тоді, у мене була відмовка: ще не готовий. Коли настав черговий день хрещення, я бачив людей в білому. Прекрасні. Вони були щасливі. Вони знали, що роблять, і я вирішив, що також хочу. Я хочу померти для гріха. Хочу жити з Ісусом. Я старанно готувався, читав Біблію, досліджував... Я був готовий. Іспитання для мене пройшло дуже добре, церква мене допустила до хрещення. Я радів, що можу приєднатися до Церкви Христової. Радів, що ще один воїн Христів приєднався до Церкви щоб боротися проти хитрощів диявольських. Коли мене занурили у воду і я вийшов із неї, для мене розпочалося нове життя. Життя з Христом. Я став щасливим. Я знав, що я роблю і радів. 
Далі продовжила Неля:
- Вирішила я прийняти хрещення, тому що зрозуміла, що це мені потрібно для спасіння. Хотіла поєднатися до Церкви Христової і разом іти вперед... до мети... до неба! У день мого хрещення звучала така пісня,яка мені запам'яталася : "Стою на перехресті всіх своїх думок, до Бога я нарешті роблю свій перший крок...". Я зробила цей крок до Бога, і це один із  найкращих днів чого життя. Тепер я впевнена у своїй вірі, знаю, що Бог зі мною і ніколи мене не залишить!
Один за одним молодь розказувала свої думки про день хрещення. Для Еми це було щось нове. Але її це зацікавило... Це щось дуже важливе, про що вона навіть не думала...
- Розумієте, "хрещення- це не омиття тілесної нечистоти, а обіцянка служити Богу в добрій чистій совісті до кінця свого життя.". Ви маєте зрозуміти, що лише з Богом ви можете бути щасливі. У всьому до чого тільки ви приступите ставте Бога на перше місце. Так має бути завжди. Ви маєте повірити, адже , віра є особливою із стосунками із Богом. Ми віримо, хоча не бачимо. Віра нас спасає, віра допомогає, ми ходимо вірою... У 11 розділ в послані до Євреїв згадано про віру правелних. Вірою Авраам пішов, хоч не знав куди і що його там чекає. Вірою він готовий був принести у жертву свого сина єдиного Ісаака. Вірою Ной будував ковчег. Вірою Енох був забраний на небо, щоб не бачити смерті... Без віри Богу вгодити неможливо. Прочитайте вдома повністю цей розділ та пороздумуйте..
Скільки всього нового Ема почула у цей вечір. Їй здалося ,що такою корисної інформації вона за життя своє не чула, а тут... Ніч сьогодні буде повна думок, скільки всього нового...
- А ще, народження згори... Оо, ні,думаю це вже забагато... І так, вже довго розмовляємо, ще забудете... Давайте на наступний раз, добре? А вдома, будь ласка, пороздумуйте про те, що ми сьогодні говорили. І ще питання: можоиво, вже хтось надумав цього року прийняти хрещення чи ще думає?
- Я би хотіла- відповіла 17-річна Оленка - я вже про це думала і вже готуюся.
- Слава Богу!- відповів керівник молоді.
- Я думаю, теж - сказав Олег.
- Чудово!
Ема так хотіла сказати: "Я. Я хочу!", але не могла. Вона ще має подумати. Все остаточно вияснити та зробити правильне рішення. Вона подумає...

Прийшовши додому Ема стомлено та із безліччю нової інформації лягла у ліжко.
"Що я маю робити?"
Зі сльозами павши на коліна, вона не знала, що і казати:
- Боже, я нічого не розумію... Я не знаю, що робити... Як правильно?
Я хочу відчути цю радість, Твою... Я хочу отримати вічне щастя... Як?
Так стояла вона і говорила про все, що наболіло. Все як є. В один момент вона зрозуміла, що хоче бути істинною християнкою. Вона зрозуміла, що без Бога тепер вона нікуди. Лише з Ним. 
"Боже, я віддаю своє життя в Твої руки. Скажи, що я маю робити? Будь автором мого життя!"

Ема вже знала істинну. Вона знайшла ту дорогу, яку так давно шукала. Вона шукала, та не знала що. Думала, знайде щастя у постійних діях, метушні, коли постійно буде щось робити, але вона помилялася... Тепер коли вона знайшла істинну, Ема зрозуміла, що є щаслива! Знала, що на її шляху може бути так багато, але тепер вона не сама, тепер вона із Богом. "А якщо Бог за нас, то хто проти нас?"

Читаючи Біблію, вона зупинилася на одному вірші, який її дуже сподобався: "Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі." 
До филип'ян 3:13‭-‬14
"Іду вперед. Іду із Богом! Я щаслива!"