Розділ 3. Археологічна загадка

Геннадій та Петро, захоплені розповіддю діда Миколи, вирішили негайно знайти професора Ковальчука. Вони знали, що університет, у якому працює професор, знаходиться в Києві, тому вирушили на перший ранковий автобус до міста.

Під час поїздки Геннадій і Петро обговорювали можливі наслідки своїх відкриттів. Їх розмова точилася навколо таємничого каменя і легенди про затонулий храм. Чим більше вони говорили, тим сильніше відчували, що на порозі великого відкриття.

Прибувши до Києва, вони швидко дісталися до університету. Будівля піднімалася над ними, велична і величезна, з колонами, що підтримували фасад. Усередині, у просторому вестибюлі, студенти поспішали на лекції, створюючи жваву атмосферу.

Геннадій звернувся до адміністратора:

— Доброго дня. Ми шукаємо професора Ковальчука. Чи не могли б ви підказати, де його знайти?

— Професор Ковальчук зараз у своєму кабінеті на третьому поверсі, — відповіла адміністраторка. — Це аудиторія 312.

Подякувавши, Геннадій і Петро піднялися на третій поверх. Як тільки вони підійшли до дверей кабінету професора, Геннадій постукав.

— Входьте! — прозвучав зсередини голос.

Вони увійшли і побачили професора Ковальчука, чоловіка середнього віку з сивим волоссям і окулярами, що сидів за столом, заваленим паперами і книгами.

— Доброго дня, професоре, — почав Геннадій. — Мене звати Геннадій, а це мій друг Петро. Ми з села неподалік і нам потрібна ваша допомога.

— Що ж, це завжди цікаво, з чим до мене приходять люди, — з усмішкою сказав професор. — Що вас привело сюди?

Петро почав розповідати історію про камінь і символи, які вони знайшли, а також про легенду, яку їм розповів дід Микола.

Професор Ковальчук зацікавлено слухав, час від часу киваючи.

— Це дуже цікаво, — сказав він, коли Петро закінчив. — Якщо ваші знахідки справді пов'язані із затонулим храмом, це може бути дуже важливим археологічним відкриттям.

— Ви можете допомогти нам розібратися з цими символами і дізнатися більше про цю легенду? — запитав Геннадій.

— Звичайно, — відповів професор. — Проте спершу мені потрібно побачити ці символи на власні очі. Якщо ви не проти, я можу приїхати у ваше село і оглянути камінь.

Геннадій і Петро були раді такій пропозиції і погодилися зустрітися з професором у їхньому селі наступного дня. Вони подякували професору Ковальчуку і залишили його кабінет, сповнені надій на те, що скоро їхні питання знайдуть відповіді.

Наступного ранку професор Ковальчук приїхав до села. Геннадій і Петро зустріли його на автобусній зупинці і повели до лісу, де знаходився камінь. Професор уважно оглянув його, роблячи нотатки і фотографії.

— Це дійсно дуже старі символи, — сказав він, коли закінчив. — Я не можу точно визначити їх походження, але схоже, що вони мають ритуальне значення.

— Що нам робити далі? — запитав Петро.

— Я повернуся до Києва і проведу додаткові дослідження, — відповів професор. — Мені потрібно порівняти ці символи з відомими археологічними знахідками. Це може зайняти деякий час, але я обов'язково повідомлю вам, якщо знайду щось цікаве.

Геннадій і Петро подякували професору за його допомогу і залишилися чекати результатів. Вони розуміли, що перед ними довгий шлях, але відчували, що з кожним кроком наближаються до розгадки таємниці, яка вже зачарувала їх уяву.

Повернувшись додому, Геннадій ще раз переглянув свої нотатки і фотографії каменя, намагаючись розгадати значення символів. Він знав, що це справа може стати справжньою сенсацією, якщо їм вдасться дізнатися правду.

Минуло кілька днів, і нарешті Геннадій отримав дзвінок від професора Ковальчука. Професор був схвильований і запросив їх до Києва, щоб поділитися новими відомостями.

— Геннадію, Петре, я знайшов щось дуже цікаве, — сказав професор, коли вони знову зустрілися в його кабінеті. — Ці символи дійсно мають ритуальне значення, і схоже, що вони пов'язані з культом, який існував на цій території кілька століть тому.

— Що ж це за культ? — запитав Петро.

— На жаль, про нього відомо не так багато, — відповів професор. — Але я виявив кілька документів, які вказують на те, що цей культ поклонявся божеству, пов'язаному з родючістю і природними циклами.

— І ви вважаєте, що наш камінь є частиною цього культу? — запитав Геннадій.

— Дуже ймовірно, — сказав професор. — Але щоб підтвердити це, нам потрібно буде провести більш детальні дослідження. Я планую організувати експедицію, щоб детальніше вивчити територію навколо вашого села.

Зі схвильованими серцями Геннадій і Петро повернулися додому, знаючи, що їхня пригода тільки починається. Вони не могли дочекатися, щоб дізнатися, які ще таємниці приховує їхнє село і який шлях приведе їх до істини.