Розділ 15

Ярослава

Минуло пів року

Сьогодні у нас велике свято. В мого брата Захара весілля. Так він одружується з моєю подругою Вірою. Все-таки її впертість та велике кохання дали свої плоди,  брат побачив в ній дівчину з якою хотів би прожити все життя. Ми з Антоном приготували молодятам сюрприз – поїздку на море.  Ось ми нарешті прибули на місце церемонії. Вона виїзна, недалеко біля дуже красивого озера. Я сьогодні одягнена в  легку, небесну, довгу сукню. В перукарні мені зробили грецьку зачіску та легкий макіяж. Антон одягнений в білу сорочку та сині штани. З модною зачіскою він здається мені наймилішим  і найкрасивішим на Землі.

-Ну, що ти готова?- питає Антон, коли ми виходимо з машини.

-До чого?- питаю всміхаючись.

-Як до чого? До репетиції нашого весілля.- каже він всміхаючись та цілуючи в щоку.

-Але ж сьогодні весілля Захара.- кажу я.

-Я ж за це і говорю. Сьогодні побачимо, як воно тут все, а потім вже будемо до всього готові.- каже він всміхаючись.

-До всього не можливо приготуватися. Для кожного його церемонія є неповторною.- кажу я.

-Мабуть так. Та деякі нюанси все-таки можна для себе взяти.- каже Антон обіймаючи мене за талію.

-Що ж тоді будемо уважно все мотати на вус.- кажу іронізуючи  я.

Підходимо  ближче до місця церемонії.   Тут вже зібралися гості. Батьки з обох боків, а також друзі, знайомі, колеги по роботі. На весіллі також присутній біологічний батько Захара. Вони таки вирішили спілкуватися. Він дуже слабкий, тому сидить на стільці. Але стільки радості на його обличчі я ще не бачила з дня знайомства. Церемонія починається і всі займають свої місця. Мама сидить між двома дорогими їй чоловіками, проводжаючи третього в доросле подружнє життя.

-Які вони милі! Чи не так?- питаю я в Антона.

-Так, милі. Сьогодні в них найкращий день, а зовсім скоро на нас чекає теж такий щасливий день.- каже чоловік обіймаючи та цілуючи.

-Так, ти привий.- пускаю сльозу, коли закохані кажуть свої обітниці.

-Гей, люба, не плач. Все ж добре. Вони разом. Вони знайшли  своє щастя.- каже чоловік.

-Ти правий. Я просто  від щастя плачу.- кажу я.

Антон витирає серветкою мої очі і міцно обіймає.

-Я тебе дуже люблю. Ти мій скарб. Моє щастя.- каже він, гладячи мене по спині.

-А ти моє щастя.- кажу я, відчуваючи неймовірні почуття любові та щастя.

Повертаємося і бачимо неймовірно ніжний танець молодих.

-А от танок, нам потрібно трохи порепетирувати .- каже коханий і веде мене на танцпол.

До нас доєднуються інші пари. Весілля минає  дуже весело  і от вже гості розходяться. Батько Захара зупинився, щоб попрощатися:

-Синку, доню! Я дуже радий, що ви знайшли своє щастя. Пронесіть своє кохання через роки і недайте його нікому зруйнувати. Я знаю про що я говорю. А тепер всього вам найкращого. Доброї ночі.- каже  Матвій Іванович.

-Дякуємо тобі, батьку.- каже Захар та обіймає його.

-Дякуємо вам.- каже Віра.

-На добраніч.- бажає Матвій Іванович і йде.

За ним прощаються  моя мама й батько, батьки Віри. Ми з Антоном теж бажаємо всім надобраніч та їдемо додому.   Весілля закінчується, а подружнє життя брата починається.  А наше життя зараз зайняте підготовкою до нашого весілля.

-Любий сьогодні маємо обрати та замовити меню.- кажу я Антону, в  обідню перерву.

-Ввечері, після роботи.- каже він тримаючи мене за руку, а в іншій тримаючи меню кафе, де ми завжди обідаємо.

-Добре.- кажу я.

-Не переймайся, все оберемо. Все буде добре. Адже я з тобою і я тебе люблю.- каже Антон.

-А я тебе.- кажу я і мій наречений цілує мене коротким поцілунком в губи.

Коли приносять замовлення мене чомусь починає страшенно нудити і я біжу у вбиральню.

-Люба, що сталося? Тобі погано?- питає з-за дверей Антон.

-Незнаю. Мабуть вчорашня піца була не свіжою.- кажу я.

-Але ж зі мною все добре.- каже бос схвильованим голосом.

-Мені вже трохи краще.- кажу виходячи з туалету.

-Може ти краще поїдеш додому. Я тебе відпущу.- каже Антон турботливо.

-Що, ти не потрібно. Зараз я вип’ю  мінеральної водички і все буде добре.- кажу я.  

-Добре, як хочеш. Але якщо відчуєш себе гірше – скажеш.- каже Антон та сідає поряд.

-Добре. Вже все минуло.- кажу я допиваючи склянку з водою.

Через кілька днів мої симптоми почали повторюватися і я вирішила сходити до аптеки за ліками, де молода фармацептка лише всміхнулась і дала мені тести на вагітність.

-Навіщо це?- питаю здивовано.

-Температуру міряти.- каже всміхаючись.

-Я не вагітна!- кажу я.