Розділ 10

Ярослава

Минає декілька тижнів після нашої поїздки. Ми підписали гарний контракт з другом боса і тепер  маємо багато роботи. Щодо Кирила, то після того випадку ми з ним не спілкувалися і не бачилися. Він не приходив на фірму, чим полегшив моє бажання його забути. Зате приходила Жанна і завжди її приходи закінчувалися істериками та криками. Антон Вадимович виглядав виснаженим після їхніх зустрічей. Зараз тривав звичайн й будній день четверга, коли пролунав дзвінок.

-Так. Доброго ранку. Так прийомна  компанії «Happy». Що?- кладу слухавку і мчу до кабінету боса.

-Бос, дзвонили з лікарні. Вашій бабусі стало погано на вулиці. Перехожі викликали швидку. Зараз вона в центральній лікарні.- торохчу я.

В боса змінюється вираз обличчя і  він мчить на вихід.

-Пішли зі мною.- кличе мене.- Скоро зустріч з Терещенком. Потрібно передзвонити і перенести її на завтра.- каже їдучи зі мною в ліфті.

-Добре. Звісно я подзвоню. Можливо поїхати з вами. Може якась буде потрібна допомога?- питаю я.

-Поки нічого не треба. Якщо буде щось треба я наберу. Дякую.- каже торкаючись мого плеча.

-Немає за що.- кажу я і він вийшовши з ліфта прямує на парковку.

Повертаюся на свій поверх і продовжую роботу. Думки ж повертаються до Маргарити Семенівни.  Сподіваюся, що з нею буде все добре. Такої позитивної людини я ще не зустрічала. Все таки вона любить життя і  тому щаслива. Під кінець робочого  повертається втомлений Антон Вадимович.

-Як справи ? Зустріч вдалося перенести?- питає мене.

-Так, все добре.- кажу я.

-Дякую, Ярославо. Принесіть мені будь ласка кави і можете бутти вільною.- каже бос заходячи до кабінету.

Зробивши кави йду до кабінету.

-Ваша кава. Як там ваша бабуся?- питаю, ставлячи каву на стіл.

-Піднявся тиск. Роки беруть своє. Сьогодні побуде в лікарні, а завтра вже її відпустять додому. Візьмуть аналізи та зроблять обстеження.- каже бос втомлено проводячи рукою по голові.

-Все буде добре. Маргарити Семенівна ще той боєць.- кажу я підбадьорюючи боса.

-Будемо сподіватися. Дякую тобі. Можеш вже йти. Я ще трохи попрацюю.- каже він сідаючи за папери.

Повертаюся додому. Тепер я живу сама. Захар з Вірою зустрічаються, а я не хочу їм заважати. Дуже рада, що вони знайшли своє щастя.  Спілкуюся по телефону з татом та лягаю спати.

 Минає декілька днів.

-Ярославо, сьогодні мають бути готові результати аналізів бабусі. Тому коли будемо їхати на зустріч з Карпенком, заїдемо до лікарні.- каже бос, коли ми сідаємо в машину.

-Добре.- кажу я.

Чекаю боса на вулиці. Коли він виходить з лікарні, то сідає на лавку, біля лікарні.

-Як результати?- питаю.

-У бабусі хворе серце і високий тиск. Через вік операцію робити ризиковано. – каже бос засмучено.

-А що ж тоді робити?- питаю я.

-Старатися її не хвилювати.- каже він втомлено потираючи обличчя.

-Можливо  відпочинок в санаторії ій допоможе?- питаю я.

-Може й так. Ти гарно придумала. Молодчинка.- дивиться з вдячністю і чимось, від чого зігріває серце.

-Та не має за що. Стараюся бути корисною.- кажу опустивши погляд.

На тому й вирішили. І вже  майже місяць  Маргарита Семенівна відпочиває в санаторії.

-Завтра бабуся повертається з санаторію.- каже Антон Вадимович.- Перенеси зустрічі. Я хочу зустріти її на вокзалі.- каже мені бос.

-Добре, Антоне Вадимовичу.- кажу я записуючи прохання в блокнот.

Так минає декілька днів.

-Сьогодні бос не в гуморі.- каже моя колега Таня.

-Чому так вирішила?- питаю я  її.

-Кидається на всіх. Мабуть щось сталося.- каже вона проходячи мимо.

-Ярославо Вікторівно, зайдіть до мене.- чую з кабінету.

-От, я ж говорила.- каже вона покидаючи кабінет.

-Викликали?- питаю  боязко заходячи до кабінету.

-Ярославо, сідай. Мені потрібна твоя допомога. Справа в тому, що ми з Жанною посварилися.  А бабуся, яка приїхала з санаторію з новими силами вирішила одружити своїх онуків. Першим в її списку став я. – каже бос, а мені стає смішно.

- Чим же я можу вам допомогти. Знайти вам дружину?- питаю жартуючи.

-Ні. В мене немає поки бажання на все це. Я хочу попросити тебе тимчасово побути моєю нареченою.- каже мій бос, а в мене мало щелепа не відвисає.

-Що?- питаю я.

-Розумієш, ярославо. По-перше ти сподобалася бабусі, по-друге нам буде простіше щось вдавати, акдже ми працюємо разом, а по-третє…- почав було чоловік.

-А по-третє повернеться Жанна і буде скандал і я в його епіцентрі.- кажу я прямуючи на вихід, та мені заважає рука, що бере мене за лікоть.