Розділ 6

Ярослава

-Доброго дня.- вітаємося з представниками фірми, що займалася організацією свята.

-Доброго дня. Проходьте, сідайте.- каже молодий хлопець.

-То, що там сталося? Чому не можна замінити ведучого кимось іншим?- питає бос, відразу переходячи до справи.

-Тому, що  в цей день дуже багато замовлень. Тому, ми пропонуємо вам  перенести свято на іншу дату.- каже хлопець всміхаючись.

-Але ми не можемо це зробити. Деякі гості приїдуть  з іншої країни.- каже бос грізно.

-Тоді я незнаю, як вам допомогти…- каже хлопець.

-Скажіть, а у вашого ведучого ж є сценарій свята? Я пропоную дати його нам. Я сама можу бути ведучою.- кажу я несподіване рішення.

-Ярославо, ви впевнені, що ви справитесь?- питає бос дивлячись на мене.

-Я постараюсь. Тим паче наряд в мене вже є.- кажу всміхаючись.

-Тоді добре.- каже бос і ми обговорюємо необхідні деталі.

 ****

І ось настає день ювілею. Я у новій сукні та гарному взутті, з зачіскою, яку мені зробили в перукарні прямую на ферму. Там уже все готове до свята. Звісно я хвилююсь. Але дуже хочу, щоб мої старання не минули дарма і все сподобалося Маргариті Семенівні і Антону Вадимовичу. Зустрічаю їх в шалаші, побудованому для святкування.

-Доброго дня.- вітаюся з гостями свята.

-Доброго дня, Ярославо.- вітається іменинниця.

 В неї сяють очі, вона ще дуже мила жіночка.

-Зі святом, вас. Бажаю вам всього найкращого.- кажу я і вручаю свій подарунок.- насіння квітів, про, які мріяла посадити собі іменинниця, а ще  - картину на якій зображені краєвиди ферми, яку спеціально намалював художник.

-О, дякую, мила! Мені дуже подобається твій подарунок! Дякую тобі люба- сказала обійнявши мене іменинниця.

-Я рада, що вам сподобався подарунок.- кажу я.

Вона мені всміхається.

-То, що почнемо святкування?- питає Маргарита Семенівна.

-Так, звісно.- кажу я.- Пропоную витягти з жовтого кошика собі стрічку.- кажу я.

-Це частина святкування?- питає іменинниця.

-Це частина конкурсів, що будуть на святі.- кажу я.

Ювілярка бере з собою стрічку, на якому є номер і проходить до шалашу.

Я ж продовжую зустрічати гостей. Коли всі гості вже розмістилися я заходжу в шалаш. За столиком, що ближче до мене сидить мій бос з Жанною, та вся їх рідня, а за іншими столиками мабуть знайомі та друзі ювілярки. Від поглядів, що на мене кидають присутні і завмираю. Та згодом взявши себе в руки я берусь за нелегку справу водучої.  Час минає швидко і я починаю відчувати неймовірну втому. Ще й  ноги натерла новим взуттям. Тому сідаю перепочити. До мене підходить Антон Вадимович.

-Втомилась?- питає дивлячись на мене.

-Трохи є. Мабуть ведучим бути не так вже й легко. – кажу я, знімаючи під столом взуття.

-Завтра отримаєш вихідний. Ти заслужила його. Плюс премія.- каже оглядаючи мене.

-Дякую.- кажу я.- Вибачте, мушу продовжувати.- піднімаюсь зі стільця і взуваючи не зручне взуття.

Починаю останній конкурс – танцювальний. Потрібно знайти свою половинку з допомогою номерка, який отримали перед входом на свято. Вони відрізняються кольором, але однакові. Жанні випало танцювати з кузеном, босу – з ювіляркою і т.д.

-Не можу знайти свою пару.- каже Кирило, брат  мого боса.

-А який у вас номер? Зараз знайдемо!- питаю я спускаючись до нього зі сцени.

-В мене номер 5. – каже він показуючи мені стрічку.

-Здається у мене теж цей номер.- кажу я оглядаючи свою стрічку.

-Тоді потанцюємо?- каже ведучи мене на танцпол.

-Але ж..- кажу я озираючись, чи не бачить бос.

-Ярославо, розслабтесь трохи, ви ж на святі.- каже мені на вухо, бо за музикою нічого не чути.

Танцюємо під повільну мелодію. Відчуваю себе ніяково, танцюючи з конкурентом боса. Оглядаюсь знову. Зустрічаюся з його холодним поглядом.

-Я мабуть піду.- кажу намагаючись закінчити танець.

-Почекай трохи. Невже Антона боїшся? Він тобі мабуть не дозволяє зі мною спілкуватися?- питає потрапляючи в ціль.

- Та ні, чого б це?- питаю я.

-Переживає, що ти його покинеш, а перейдеш до мене.- каже Кирило.

-І чого я маю це зробити?- питаю я, дивлячись на партнера по танцю.

-Може тому що, ви  розумна дівчина? В моїй компанії ви зможете собі знайти для себе набагато більше, ніж в компанії брата.- каже він.

-А якщо мені нічого не потрібно?. Мені подобається місце роботи і умови.- кажу я.

- Братику,  а ти не хочеш потанцювати з іменинницею?- питає бос, що взявся ні звідки.

-Так, звісно, братику.- каже підморгуючи мені і переходячи парою до ювілярки.