Розділ 5

Ярослава

- Так набагато краще. В нас важлива зустріч, а ти  будеш сохнути довго й нудно.- каже бос повертаючись до кабінету та оглядаючи мене.

-Вибачте, що  додала вам незручностей.- кажу я.

-Нічого страшного.- каже всміхаючись.- А зараз за роботу!- каже бос.

Далі мій день триває як і завжди, лише почуваюся я ніяково в чужій сорочці.

 Раптом ближче до вечора до фірми приходить Жанна.

-Привіт.- каже  кинувши на мене свій презирливий погляд.

-Доброго вечора.- кажу я.

-Це що новий офісний стиль? Ти чому в чоловічій сорочці?- питає дивлячись на мене.

-Так. Це мій стиль на сьогодні.- кажу я не бажаючи підставляти свого боса.

-Хм.- хмикнула та і зайшла до кабінету.

- Привіт, коханий.- чую, як говорить вона, заходячи до кабінету.

Через декілька хвилин вони з босом вже під ручку вийшли разом.

-На сьогодні ви можете бути вільні.- каже мені бос.

-Добре.- кажу я і збираюся додому.

Дзвонить мобільний.

-Так, Віро. – кажу я беручи слухавку.

-Яся, я  в місті. Зустрінеш?- питає вона.

-Де ти? Щось сталося?- питаю я.

-На вокзалі. Все розповім при зустрічі.- каже вона і ми закінчуємо розмову.

Їду на вокзал, де мене зустрічає засмучена подруга.

-Привіт. Що сталося?- питаю я, обнімаючи її.

-Я приїхала знайти якусь роботу. Хочу допомогти мамі з лікуванням батька. Можна я у вас  сьогодні переночую, а завтра буду шукати собі житло?- питає з надією.

-Звісно. Залишайся. –кажу я.

Ми приїджаємо в квартиру, де на нас вже чекає голодний Захар.

-Ось, ти де моя сестричко! А я вже з голоду помираю. Звик до твоїх страв. Не хочеться їсти фастфуд.О, Віро. Привіт.- вітається з подругою, що заходить за мною.-Щось сталося?- запитує дивлячись на мене.

-Так. Віра сьогодні переночує у нас. А завтра будемо шукати їй квартиру.- кажу я роздягаючись.

-Так. Завтра піду шукати роботу. Мені потрібно мамі допомогти з лікуванням батька.- каже подруга.

Ми проходимо на кухню, і  я ставлю чайник.  Приготувавши разом з Вірою вечерю ми сіли за стіл.

-А ти знаєш, Віро, у нас на фірмі є вакансія прибиральниці. Зарплата не дуже висока, але поки не знайдеш, щось краще, матимеш хоч якісь гроші.- каже брат, дивлячись на подругу.

-Це було б добре. Я згодна, Захаре.- каже вона втомлено.

-Тоді завтра підемо разом на роботу.- каже ій брат.

-Добре.- каже вона.

-Ось бачиш, все налагодиться. І батько теж одужає.- кажу я подрузі.

- Це було б добре.- каже Віра.

Ніч минула, як і не було. Прокинувшись вранці бачу вже зібраних Захара і Віру.

-Ми там сніданок тобі залишили.- каже вона вдягаючись.

-Так, ми вирішили піти раніше, щоб встигнути застати боса, бо він потім їде у відрядження.- каже Захар.

-Добре, добре.- кажу я проводжаючи їх.

Закривши за ними двері, я думаю про те, якою б гарною парою вони були. Вірі Захар ще зі школи подобався. Шкода шо він її сприймав, як молодшу сестру. Збираюсь і собі на роботу. Залишилось декілька днів до ювілею  Маргарити Семенівни, тому маю багато справ. Офіс зустрічає мене метушнею. Я йду з пакетом – хочу віддати босові сорочку. Вчора її попрала, а вранці ще й попрасувала.

-Доброго ранку.- вітаюся з колегами та займаю своє місце.

-Доброго ранку.- вітається  Антон Вадимович.

-Антоне Вадимовичу, візьміть, це ваше. Дякую за допомогу.- вручаю пакет босу.

-Ярославо, в мене їх багато, можете лишити собі. Як ви себе почуваєте? Температури не має?- питає і торкається мого лоба, а вмене чомусь починає лоб горіти від його дотику.

-Та, ні. Все добре, дякую.- кажу я, коли він забирає свою руку.

-Сподіваюся, щ ви більше не ризикуватимете своїм здоров’ям.- каже він дивлячись в очі.

-Я постараюсь.- кажу я.

-Що там, щодо ювілею?- питає він.

-Вже майже все готово. Все буде так, як побажала іменинниця.- кажу я.

-Це добре. Я сподіваюся, що так і буде. Ви вже обрали на завтра наряд?- питає бос.

-Навіщо? – питаю я.

-А хто буде керувати дійством?- питає бос.

-Я… Я гадала, що ведучий, якого ми найняли.- кажу я.

-Ні, для цього всього потрібен керівник. Тобто ви. Тому я сьогодні я відпущу вас раніше, шоб ви змогли сходити до магазину.- каже бос.

-Добре.- кажу я видихаючи.

-Щось мало інтузіазму в ваших словах.- каже Антон Вадимович.