Глава 12. Розбите серце та незламний дух.

- Заступнику мій, а які квіти, ти любиш?

- Піони. - Ася лежала у ліжку і сяяла від щастя, вона просто, не могла повірити, своїм очам. - Невже, він хоче, подарувати, мені, квіти? Мені? - Дівчині кортілося, якнайшвидше заснути, так як, тепер, вона, з шаленим нетерпінням, чекала, на завтрашній день. Та знала б вона, що на неї там чекатиме, не поспішала б радіти.

Ранок. 9:00.

Ася поспіхом відкрила свій інстаграм і застигла на місці. Земля пішла, у дівчини, з під ніг. Було важко, дихати. Що відбувається? На фото, Женя, а з ним, його дівчина? Тисячі запитань, не виходили, у Асі з голови. Їй було, не зрозуміло, як так вийшло, що Євген, спитав, про її улюблені квіти, які вона тепер, бачила, в історії інстаграму, його, ще раз, на хвилинку? Дівчини? Як це, тепер, розуміти? Навіщо, він тоді спитав, саме її, а не в неї? Раптом, вона любить троянди, ні? Дивно! - І тут, Асю, ніби, струмом пройняло. - Точно! Як же, я могла, цього не розуміти! Він ж, якось, мені сказав, натякнув. Коли, ми шукали спонсорів, для нашого проекту. - Ася, а ти не хочеш знати, хто питав мене, чому це, ти зробив її, своїм заступником? Чому, це вона, твій заступник? - Ася сіла на підлогу і обійняла свої коліна, руками. - Яка ж я дурепа! Чому, я раніше, про це, не здогадалась! Він же, просто...Просто...Шукав собі, зручну заміну! В театрі, в проектах, а я повелась! Всім своїм нутром, він проявлявся до мене, як, до потенційної дівчини, а тепер, мені огидно, навіть, про це, думати. Я цього, ніколи не зрозумію. Чому, він подарував їй, ті, жувальні гумки love is, коли, саме я, сказала йому, що так, їх люблю? Навіщо, подарував мені, маску, зі свого светра, коли така, була тільки в мене і в нього, якщо любить, іншу? Саме, у той момент, задзвонив телефон.

-О, Женя. Саме про тебе, подумала! - Асю, охопив такий біль, такий відчай, від, не розуміння, ситуації. Думати, в ту хвилину, дівчина, не могла. Пекучий біль, з'їдав її з середини і просився назовні.

-Привітики. - Почула вона, з іншого кінця, слухавки. – Женя, хотів сказати, щось ще, але Ася, не дала йому, договорити.

-Скажи мені, чому, ти, не розповів, що в тебе є, дівчина? Чому, дав, мені, пусту надію? Навіть, коли, я зізналась тобі, у своїх почуттях? Ти розбив мені, серце! Я цього, не розумію! Це що, гра така, весела? Тоді, може розповіси мені про правила, бо я, щось не в курсі! Це, по твоєму, гарний вчинок по відношенню до мене, до неї? Знаєш, що? Мене, це, більше, не хвилює. Жодної спавпраці, між нами, далі, бути не може!

В той вечір, Ася, дуже довго плакала та не могла, ніяк, зупинитись. - Я гадала, що мій колишній, то був, апогей. Найбільший, пік болю, який я, взагалі, була, здатна в собі відчути, я помилилась. От що, Ася, моя мила. Не поспішай, будувати марних ілюзій, літаючи високо в небі, поки, не переконаєшся, що не знаходишся, на дні, серед, купи каміння. Я зрозуміла, що бачила цей світ, по-іншому, виходячи з того, що маю всередині, а мені, натомість, чергову брехню. Я втомилась. Але життя, триває і не таке, проживала. Ще й Ірка поїхала, мені так її, не вистачає. Тоді, якщо Женя, тепер, для мене, закрита тема, не втрачатиму віри, у себе. Я таки, реалізую свій проект! І це, піде, мені, на користь. Просто, зроблю це, з іншими людьми, та й все. Не з бажання, помсти. Просто, не хочу бути, третьою зайвою, а я вже, нею є. Мої почуття, нікуди не ділись, а працювати з ним, мені, буде неймовірно важко, саме, з тої причини. Світ і так, приносить мені біль, навіщо, мені самій собі, це створювати. Плюс, це, не входить в кодекс моєї честі, лізти у стосунки людей, які прийняли рішення, бути разом. Я знаю, що то за біль і ніколи і нікому, не причиню, те саме. І тепер, скажіть мені, хіба, це я, божевільна, поки для багатьох, це все, просто, норма?

Ася, дуже важко, переживала чергову розбиту ілюзію, про щасливе майбутнє, з людиною, яку вона щиро кохала, всім серцем. Вона, не розуміла, що з нею, коїться. Це не могло, не сказуватись, на її органзімі. Постійні болі, не давали їй спати, не давали їй, жити. Вночі, їй постійно здавалось, ніби щось, по ній, повзає. Проблема за проблемою, поступово руйнували, як її життя, так і її саму. Але вона точно, знала, що права здатись, у неї, немає. Я піду, далі. Обіцяю. Нехай Женя, обрав не мене та це, не означає, що я, не буду, щасливою. Я з усім, впораюсь. Мені, потрібна робота. Зароблю грошей, щоб не просити в батьків, на гуртожиток. Літо, з університетом, уже все, чого сидіти, без діла? А далі, вже про навчання, подумаю. Та сьогодні, дівчина, в черговий раз, прокинулась, абсолютно, без сил. Вона, ледве, зібрала себе, до купи, щоб спуститись на перший поверх, спитати у вахтерші, чи не має, та приладу, для вимірювання тиску, але там, їй сказали, що такий, є тільки, в четвертому гуртожитку і Асі знову, довелось, пересилювати себе, щоб туди дійти.

-Мені сказали, у вас, є прилад, що вимірює тиск, мені дуже погано, швидку я вже викликала, але маю перевірити, що там. - Асі, ледве, вистачило сил, промовити останню фразу.

-Зараз принесу! - Сказала вахтерша, очі якої, були сповнені, ненависті. - На! Міряй!

Ася зрозуміла, що допомоги, чекати марно, голова, все ще, паморочилась, але вона відчайдушно спробувала виміряти тиск, сама. - Що це? Він, не працює! Прилад не працює. - Ася пробувала увімкнути та все марно.

- Що? Ти зламала мені, вимірювач тиску! Що я тепер, робитиму! Ти взагалі, нормальна? Тільки що, він чудово працював! Я все бачила! Це ти, винна! Ти, зламала! – Вахтерша продовжувала свердлити Асю, поглядом, сповненим ненависті.