Глава 10. Великі люди, великі плани, високі ідеї, не працюють, на населення, з низьким мисленням.

- Чого, така сумна? Казав же тобі, не хмурся! – Євген, зробив смішну мінку, таку, що Ася, засміялась.

- А як, тут, не засмучуватись! А? Стільки зусиль і все, марно! Я не розумію, що вони знайшли, такого цікавого, у тій кав’ярні, з в’язаними речами? Проміняти нашу, нереально круту ідею, на це? Я відмовляюсь, у це вірити, просто.

- Я вже, не один рік, в цьому варюсь, мене, цим, важко здивувати, як не як, спонсори, вони і їм вирішувати, куди вкладати свої гроші. Знала б ти, скільки моїх проектів було зрізано, через певних людей, які просто, боялись втратити свою владу, бо, я міг, досягнути більшого. А власне, не для себе ж, робив, для простих людей, що заслуговують, на покращення тих умов, у яких, вони перебувають. Це мене, ображало, як і тебе, зараз. Звісно, що я дуже злився, але не здався і завдяки цьому, світ побачив, далеко не одну, мою, втілену ідею. І зараз, не здамся. Я знайду гроші, от побачиш. І я вже, здається, казав тобі, не хмурся, так? Бо це, ще далеко, не все. У мене, величезні плани, на це, місто. І я щиро сподіваюсь, що ти, будеш, однією із тих, що розділить це, зі мною. За декілька хвилин, прийде мій, один давній друг. Служили разом, в армії, він, погодився, стати співспонсором, однієї моєї, ідеї. А твоє креативне мислення, як дівчини, ще стане нам у нагоді, бо знаєш, у чоловіків, зазвичай, з тим всім, набагато простіше. Що нам, там треба? Ліжко, щоб спати, стіл, щоб їсти і шафа, щоб скласти, всі свої речі. Це ви, дівчатка, вмієте з нічого, зробити таку красу, що диву, даєшся.

- Мені, це все, дуже приємно і звісно, я тільки, за, щоб розділити це все, з тобою. Слухай, можливо, спитати, у Анжеліки? Вона ж, володіє, молодіжним центром, теж проекти реалізує, може, вона підскаже, де, ще можна, взяти додаткове фінансування, на проект? Вона ж, знайшла кошти, щоб той центр, відкрити.

- Ась. Як би, це тобі, сказати. Є дві людини, у цьому місті, з якими, я не буду співпрацювати, ніколи і ні за яких, обставин. Одна із них то Анжеліка. Чому, не буду казати, просто знай, що це, дуже підла людина і все. Гроші, я знайду, потрібен час, цей проект, я поки заморожу, мабуть, ще, не час. В мене є, ще й інші, що на даний момент, перебувають, саме, в такому стані.

В двері постукали.

- Так, Сергію, заходь!

- Всім хелоу! – Ася, побачила, високого чоловіка, з коротким, рудим волоссям та зеленими очима. – Ну, я так розумію, то та Ася, за яку, ти так багато, мені розповідав. Приємно, мене звати, Сергій. Ти вже, ділився з нею, своїм епічним задумом? Тільки, давай, домовимось, робимо все, швидко, поки, у мене, є гроші, бо я такий, що ковть і їх нема, а як їх не буде то і спонсора в тебе, теж не буде. – Чоловік, широко посміхнувся.

- Зробимо, зробимо, для цього, власне, тут, сьогодні і зібралися. Я, до речі, підготувався! – Женя дістав із шафи, величезний ватман і фломастери. – От сюди, все і запишемо, для більш чіткого уявлення, що маємо зробити, як і коли.

- Тоді, швидко, розповідайте, що ви там, задумали! Бо і гадки не маю, що то взагалі, буде! – Ася, взяла червоний фломастер і зробила уважний, сповнений серйозності, вигляд.

- Бачу, тобі так і кортить, якомогашвидше, дізнатися. – Євгена, насмішило те, яку серйозність, намагалась грати, дівчина. – Я дещо, піднакопив, за останні роки, ніби, відчував, що скоро, в мою голову, прийде, якась, нереально крута ідея і все це, знадобиться, для її, реалізації. Щоб, довго не ходити, довкола одного і того самого, я хочу відкрити, ресторан, чи якийсь, такий заклад, у якому, буде, суцільно, домашня, свіжа, корисна, їжа, доступна, для більшості. Місце, для аренди, я знайшов. Сергій, пам’ятаєш, магазин, Гермес? Там, біля нього, здається, приміщення. Ремонт, звісно, на нас, але власник, погодився, що за той час, поки, ми його, там будемо робити, буде за оренду, брати менше, ніж, коли ми відкриємось, а це вже, непогано.

- Звісно, що пам’ятаю! Ого, нічого собі! Круто!

- Агась. Тільки, я, ще, до кінця, не визначився, що то буде за їжа, в якому стилі буде заклад, Ась, може, в тебе, вже з’явились, якісь ідеї, щодо цього?

- Дай подумаю… Хммм. Приміщення велике? – Спитала, дівчина.

- Ні, ми дуже обмежені, у просторі.

- Тоді, краще, зробити все, у стилі, лофт. Кам’яні стіни, коричнево-оранжевого кольору, деревяно-металеві столики, багато великих, лампочок і елементів декору, з дерева, сушених квітів, але щоб, нічого зайвого, бо у такому випадку, домашня їжа, у мене, з цим, ніяк, не вяжеться, то більше підходить, для пекарні, чи кав’ярні. Можливо, для економії простору, краще, робити, готові обіди, на виніс? Це підійде і для студентів, Ніжин, то їхнє місто, так і просто, для людей, що будуть йти, з роботи додому, щоб, не стояти, біля плити, дві години, купив і готово.

- А знаєш, непогано. Тоді, нам треба, буде прорахувати, скільки, нам може, знадобитись, пластикових боксів. Є одна фірма, в мене там, знайомий працює, в них, якщо, масово закупляєш, часто, то добре, по ціні виходить. – Відповів, Сергій.

- Так, ми зможемо, економити на обслуговуючому персоналі, офіціант, не буде потрібен, приміщення і так маленьке, вистачить, однієї людини, яка зможе, обслужити людину на касі, просто, видати товар, запакувати його, ну в разі чого, ще, зробити, чай, каву, як додаткові витрати, ще запишіть, кавовий експрес, або поставити такий, що людина, сама собі, зможе зробити. І плюс, знадобиться людина, яка це все, приготує і запакує, у бокси. А! Ще доставщик! Треба ж буде, комусь, це привезти. Якщо, маєте знайомих, на машині, вважайте, що додаткова економія. Єдине, над чим, прошу не скупитись, то продукти. Мають бути, свіжі, вищої якості. І щодо, меню. Перші страви, обов’язково! Супи, мають бути, канапки, для перекусу, салати, м'ясо, з якимось гарніром і окремо, десерти, бо пити каву, чи чай, з салатом, якось, не дуже. Поділимо, їжу на секції, щоб воно, все, в одному місці, не лежало. Над декором і в якому стилі то краще зробити, я ще подумаю, мені, треба оглянути приміщення, тоді, я зможу сказати, що і як.