Все тільки починається

Попрощавшись з Данею , я поїхала до гуртожитку . Дорогою заїхала по магазинам і придбала деякі продукти для вечері і ще деякі речі для завтрашньої зустрічі . 

Я приїхала в тимчасовий свій "дім" , дуже зморена . Вже не хотіла нічого робити , але ж "сюрприз" ніхто не відміняв . 

Швидко приготувавши все до приїзду майбутніх сусідів , я була приємно задоволена кінцевим результатом . 

Наша невеличка кімната була прикрашена різнокольоровими кульками . В холодильнику був шоколадний тортик . Як виявилося , я живу ще в хороших умовах . Нам пощастило мати власний холодильник в кімнаті .<< Хоч ніхто не буде красти продукти >> — подумала я і посміхнулася. 

—Надіюся , що сюрприз дівчатам сподобається, —склала руки на грудях . —Не дарма ж я готувалася . 

Я взяла всі необхідні собі речі і пішла в душ . Як мені пояснили , то він у нас один на весь поверх . 

Я стояла в черзі з 5 людей . Зі мною були ще дві дівчини , приблизно мого віку і 2 хлопці - старші мене . Компанія щось жваво обговорювала , а потім направилася йти до мене .  

—Привіт. То ти новенька ? — сказав високий блондин. —Мене звати Кирил , а це моя молодша сестра - Єлизавета. —щиро усміхнувся мені хлопець. 

Його сестра - це висока блондинка з гарними зеленими очима . Обожнюю цей колір ! Ліза не схожа на таких собі "Барбі" . На вигляд це привітна , а ще й дуже весела дівчина .

— Привіт , мене звати Вероніка, або просто - Ніка. Так , я буду навчатися на першому курсі . — відповіла йому такою ж посмішкою .

—Так , все , все ! Сестрі хоча б  слово дай сказати ,— схоже з сестрою йому не сумно. — Привітик.  Мене завати Ліза , я не люблю коли мене називають Єлизавета . Я також тут навчаюся .  А ви чого мовчите ? — дівчина звернулася до хлопця з дівчиною , що стояли поруч і спостерігали за цією "картиною". 

—Так люблю коли ви з Крилом сперечаєтеся - це ж справжнісінькі мелодрами . — Сказав брюнет і підійшов ближче до нас .

—Назар, я з тобою згодна на всі сто відсотків ,— сказала брюнетка і заговорила до мене . — Привіт , мене звати Аня . Я навчаюся на другому курсі , на факультеті психології . 

—Ого, круто . Рада знайомству з вами. 

— Ніка , а на кого ти навчаєшся ? — Запитала у мене Ліза. 

—Я навчаюся на журналіста...—Не встигла я договорити , як Ліза перервала мою промову .

—Ооо, круто . Я також ! — радіє , як мала дитина. —Хоча б одна подруга буде . Вибач , що не дала тобі договорити.

—Справді класно . Рада буду дружбі . Та нічого страшного , сама іноді така . 

—О, ще одна папараці буде . —Кирил почав сміятися , а з ним і Назар. 

Ліза подивилися впивчим поглядом на брата , що той аж замовк . Ну точно так , як ми з Данею в дитинстві. 

—Що тут такого ? Сміятися вже не можна , чи що ? —дівчина набула губи і відвернулася від брата , а Кирил підійшов до неї , — Добре, вибач. Хочеш завтра поїдемо в кіно ? 

—Отак вже краще ! Вибачаю. —Як нічого не було, дівчина знову посміхається. Ото їй пощастило з братом. 

—Ніка, ти не зважай на них . Вони ще , як ...діти !—Сказав Назар і підморгнув Лізі . 

—Ей, бро. Ти взагалі на чій стороні ? — Здивованої питає Кирил . 

—На твоїй , звісно . Але ж ви справді поводитися точнісінько , як вони. 

—Ей , годі . Скільки можна сперечатися . Ми взагалі-то  хотіли запросити Ніку на вечірку. — Голосно сказала Аня , щоб її почули хлопці .

—А, точно , забув вже,—виправдовується Кирил. — Кожного року ми влаштовуємо класну вечірку для новачків . Щось типу посвяти в <<Наші>> . О 20:00 в суботу відбудуться перегони на байках , а потім крута туса. Приймати участь можуть всі , звісно якщо мають свого залізного коня . То що, ти з нами? 

—Ого , круто. Ну... на байкі я каталася до того часу , поки не зламала руку. Це сталося під час зливи . Був сильний вітер , дорога слизька , от я і впала . Тому я залишилася без байку , не думаю , що зможу брати участь в перегонах.

—Та давай з нами , це буде круто . А байк - не проблема . Можна ж з кимось домовитися . Наприклад , ти б могла з Кирилом їхати разом . Правда , братику? — ви б тільки бачили її "щенячі" очі . Як їй не відмовиш ?

—Та ні , навіщо ? Це ж не обов'язково приймати участь в гонках . —Я почала відмовлятися , не дуже хочеться кататися з незнайомих мені хлопцям. А що , як я потраплю в аварію ? 

—Ну добре , сестричко , —останнє слово хлопець промовив з підвищеною інтонацією. — Я й не проти . Ніко , все буде добре . Я вже 4 роки , як катаюся . Тому хвилюватися нема чого . —Нічого собі , він ще й не проти . Цікаво, цікаво. 

—Ех, якби не моя любов до екстриму, я б не погодилася . Добре, я беру участь . —Надіюся , що все буде добре . 

—Ооо, наша людина . Давай п'ятірку . —Присвистів Назар і дав мені п'ятірку. 

Тільки зараз я добре розгледіла його обличчя. Темні брови , карі очі , маленький  ніс .Його смугляве обличчя всипане беліччю веснянок . Досить гарний хлопець .

—Ніка , ти ж є в інсті?— Запитала Аня , а я кивнула.

—О, круто. Як підписана? —Ледь не пищить Ліза.

— veronika_lin , —щойно я сказала і тут прийшло сповіщення , що на мене підписалися liza_vaselenko , anna_kravets , nazar​​​​​​​​​​​​​​_yad.Через декілька секунд і vaselenko.kiril .

—Круто , фотки класні !— сказав Назар і посміхнувся.

—Справді, круто. —Сказала Аня і продовжувала гортати мою сторінку .

Ще одне моє хобі - це фотографія . Я обожнюю фотографуватися . Друзі говорять , що і фотографію я не погано . На шкільних заходах я була фотографом . Навіть в 5 класі вчитель з мистецтв зробила виставку з моїх робіт. Для мене то був поштовх до того , щоб розвивати це вміння і далі. 

Потім я пішла на курси , навчилася багато чого цікавого. Тепер я знаю деякі секрети для гарних знімків .

—Дякую . Приємно чути такі слова. 

—Схоже , що я знайшла свого фотографа . Ніка , фотки - відпад. У тебе талант .— Бачу, що Ліза дуже емоційна дівчина . Їй би тільки в кіно зніматися .