Розділ 24. Життя на посаді

Я продовжував службу, і досить успішно. За пару місяців оформив усі документи, виготовив новий військовий квиток і паспорт замість загублених. Добре, що працював у юридичній службі, інакше ніколи б цього не зробив. Хоч зарплата й не була високою, але за той рік, поки я служив, я зумів зробити багато корисних справ. Дружині купив пічку, зробив ремонт, купив їй ноутбук, собі купив ноутбук. Але найголовніше й найнесподіваніше моє придбання — це була машина. Я завжди любив машини й завжди хотів їх мати, і вони були в моєму житті, але жодного разу я їх до цього сам не купував. То дід віддавав мені свою, то бабуся давала гроші, я купував, то товариш віддав у розстрочку, і я не зміг її виплатити. Крім того, через свою пристрасть до алкоголю я втратив права, а з огляду на нинішню ситуацію в нашій країні з міністерством, я взагалі не уявляю, коли і як їх відновлю. Але там, де була військова частина, там було невелике містечко, і військових ніхто ніколи не чіпав. Тому там питання про права взагалі не стояло. Я купив машину й їздив на ній абсолютно вільно. Слава Богу, машина була вдалою, за весь час служби жодного разу мене не підвела й не зламалася. І, до речі, дуже полегшила мені службу та життя загалом. Мені, за службовим обов’язком, часто доводилося їздити до міста по справах — то на пошту, то ще кудись. Крім того, там були всі магазини та інше. Бувало, що доводилося ходити туди по кілька разів на день. Тому машина стала не тільки зручністю, а й надійним помічником.

            Через 10 місяців служби мій начальник, юрист, отримав підвищення і перевівся в іншу частину. А на його місце прийшов його заступник. Загалом, він був нормальною людиною, але дуже любив випивати. А коли напивався, починав постійно розповідати якісь історії, висувати якісь претензії і навіть міг конфліктувати з кимось та вступати в бійку. А це, на секундочку, юрист батальйону! Він не повинен так поводитися! За попереднього керівництва наш відділ поважали й боялися, знали, що в разі чого доведеться нести відповідальність. А за нового взагалі все змінилося: роботи додалося, дисципліна зникла, на роботу сам цей юрист ходив через раз, міг спокійно протягом дня залишатися в наметі й роздумувати про якесь вигадане горе. А найсумніше, що всі це бачили, знали, але ніхто не реагував. Тому я вирішив залишити службу. Але перш ніж це зробити, треба було все грамотно продумати. По-перше, мені потрібно було якось дістатися до Харкова разом із собакою. По-друге, потрібно було зрозуміти, чим займатися далі. І по-третє, потрібно було налаштуватися на те, що тепер мені доведеться жити поза законом, оскільки, поки триває воєнний стан, наша держава зробила злочинцями всіх тих, хто не захотів віддавати за неї життя.