Розділ 15. Знову на дні

Після того, як я під час чергового запою втратив роботу продавця м’яса, я знову опустився на дно життя. Я знову сидів без грошей, знову жив у старій бабусиній квартирі, оскільки дружина вигнала мене з квартири, і знову продавав речі з дому, щоб було за що пити. На той момент у хід пішло все. Я знайшов, кому можна продавати крупи, там їх було багато, у ломбард пішло все срібло й золото, яке було в квартирі, я продав навіть свій телефон і змішувачі з кухні та ванної. Тож у квартирі навіть води не було. Навіть сходи з підвалу та каструлі — абсолютно все, що можна було продати, було продано. Після мого запою найкраще, що можна було зробити з цією квартирою, — це спалити її.

До речі, ця квартира мала дістатися мені — моя бабуся з дідусем усе життя мені про це повторювали й казали, що не підпустять мою матір навіть на гарматний постріл до цієї квартири, оскільки вона продала всі свої квартири й будинки та витратила всі гроші лише на брендові речі, і було очевидно, що з цією квартирою вона вчинить так само. Можливо, бабуся з дідусем справді так хотіли вчинити, але я їм одразу казав, що мати не пропустить нагоди засунути носа в цю квартиру, і в підсумку виявився правий. Я на той момент не знав, що буде війна, що мати забере бабусю з дідусем і вивезе за кордон, але якось здогадався, що з квартирою все буде саме так. Тому, ще за пару років до війни, я пропонував бабусі, щоб ми продали цю квартиру, купили дві однокімнатні квартири: одна була б для мене, а друга — для них. По-перше, їм не довелося б платити стільки за комунальні послуги, як за двокімнатну, а по-друге, нова однокімнатна квартира мала б новий ремонт, і їм було б набагато приємніше в ній жити. На той момент це було цілком реально, але вони не захотіли. Замість цього спочатку почалася війна, і в цій квартирі вибило вікна. Приїхали люди, зашивши їх листами ОСБ. Потім я, у своєму запої, перетворив цю квартиру на справжню нору й притон. У цей час бабуся перебувала в Грузії, під чуйним керівництвом моєї матері, яка нею керувала, як хотіла. А оскільки моя мати ніде працювати ніколи не хотіла і постійно була й є в пошуках спонсорів, то всі роки війни вона дуже наполегливо вмовляла бабусю продати цю квартиру. Я взагалі не знаю, яке вона мала відношення до цієї квартири — це людина, яка у своєму житті нічого не зуміла створити, ні на що заробити, а лише завжди сиділа на шиї у всіх і руйнувала все, що інші будували. І продовжує це робити донині. Коли я дізнався, що вона виставила на продаж цю квартиру, я запитав у неї, з чого раптом вона вирішила, що має право це робити? Вона пояснила це тим, що вони з бабусею живуть у чужій країні, у них нічого немає і їм дуже важко. При цьому вона постійно публікувала дописи про те, як відпочиває на яхті, літала до Туреччини та займалася різними розвагами такого роду. Мені здається, що люди, які перебувають у скрутному фінансовому становищі, так не поводяться. Але я можу помилятися. Пообіцяла, що продасть квартиру, купить мені готельну кімнату, а решту грошей вони візьмуть собі на проживання в Грузії. У підсумку, поки я служив в армії, вона продала цю квартиру так, що я навіть не знав про це, не поділилася жодною копійкою. Я вже не кажу про те, що вона не купила житло, як обіцяла. Пояснила це знову тим, що вони в чужій країні й їм нема чого їсти, тому їй довелося так вчинити. Ну, Бог їй суддя. Я в цьому бачу 2 моменти.

Перший — людина настільки неспроможна, що за 5 років перебування в Грузії вона не зуміла знайти жодної роботи, і для того, щоб поїсти, довелося продати квартиру…

А по-друге, цим самим вона поставила остаточну крапку в наших стосунках. Тобто цим вчинком вона продемонструвала своє байдуже ставлення до мене. Вона сказала, що нібито через терміновість квартиру купили дуже дешево, всього за 7000 доларів, і тому вона не поділилася. Але, по-перше, я не вірю, що в Харкові, в одному з хороших районів міста, з чудовою інфраструктурою та транспортною розв’язкою, квартиру купили всього за 7000 доларів, а по-друге, я чудово розумію, що справа взагалі не в сумі. Ця історія не про гроші, а про ставлення матері до сина. Точно так само, там могло бути 70 000 доларів, і все було б так само. І в підсумку, через пару місяців після продажу вони знову залишилися без грошей. Такі люди, як моя мати, вміють тільки руйнувати. Я сам усе життя намагаюся триматися від неї на максимальній відстані й ні за яких обставин не пускати її у своє життя. Там, де з’являється ця людина, там одразу починаються негаразди, проблеми та розруха. Але я знову відволікся. Просто під час написання деяких епізодів згадуються додаткові подробиці, без яких пазл не буде до кінця зібраний.