Розділ 14. Торгівля

Я влаштувався працювати на лоток, торгував ковбасою та копченим м’ясом. Золоті були часи. І заробітки чудові. Я заробляв на день не менше двох тисяч гривень, а найчастіше — більше. На роботу й з роботи їздив на таксі. Зробили ремонт у квартирі. Оплатив адвоката, який виграв мені справу з цими вікнами. У цей же період мені дали кілька вихідних, і ми з дружиною поїхали до Києва, у гості до її куми, яка на той момент там жила й працювала. Київ — це окрема історія, бо це шикарне, дуже цікаве й масштабне місто. Там безліч місць, які варто відвідати, і про кожне з них можна написати окрему книгу. Нам там дуже сподобалося. Ми відвідали Києво-Печерську Лавру, побували в печерах, оглянули саме місто, побували на канатній дорозі, на виставці військової техніки та багато іншого. Я залишився в повному захваті від цього міста, і після приїзду до Харкова мені навіть здалося, що я приїхав у якесь село. Ось настільки наша столиця грандіозна. Після повернення я знову вийшов торгувати м’ясом, і все пішло своєю чергою. Щодня купа грошей, купа м’яса і повний достаток. Як я вже казав, я дуже люблю тварин, тому біля моїх торгових точок, у дворі будинку, де я мешкав, і біля дружини на роботі всі безпритульні коти й собаки харчувалися виключно ковбасами та копченим м’ясом і були дуже задоволені. Я пропрацював там близько півроку, а потім, як усі, мабуть, уже зрозуміли, знову почав пити.

Слід зазначити, що запій у 25 років не йде ні в яке порівняння із запоєм у 33 роки. Це дуже болісно й виснажливо. Ти скажеш: «Тож можна ж не пити». Але це так не працює. Якби це було так, то лікарні, де лікують від алкоголізму, та реабілітаційні центри були б порожніми. Як я вже писав вище, алкоголік, що страждає на запої, — це раб своєї залежності, який перебуває в заручниках у власного організму. Єдиний спосіб зірватися з такого гачка — це ніколи й ні за що не пити нічого, що містить спирт. Взагалі. За жодних обставин. Тільки тоді ти можеш бути вільним від цього. Усе інше не працює. Я все це випробував на собі не один раз, тому маю повне право судити про це з точки зору власного досвіду. Крім того, що б хто не говорив, у житті не існує жодної ситуації, в якій було б необхідно пити алкоголь. Взагалі, такої ситуації ніколи не було й не буде. Те, що люди його п’ють, — це їхній особистий вибір. Він продиктований нашим менталітетом і нашим вихованням. З раннього дитинства в наших головах закладено, що будь-яка подія має супроводжуватися застіллям. Якби повністю відмовитися від алкоголю й замінити його будь-якими іншими напоями, нічого б абсолютно не змінилося. Новий Рік чи день народження настануть незалежно від того, тверезим ти будеш чи п’яним. Ось тільки якість і наслідки цих подій будуть різними. Тому я з повною відповідальністю заявляю, що жодної ситуації, в якій не можна було б обійтися без алкоголю, не існує! Особливо добре, якщо це рішення людина приймає сама, усвідомлено. Жодні кодування, таблетки, гіпноз чи сила волі не замінять добровільно прийнятого рішення змінити своє життя. На сьогодні я з гордістю можу сказати, що мені 36 років, і більше року тому я прийняв для себе таке рішення, і в мене все вийшло. Без втручання лікарів, кодувань та іншої нісенітниці. Я багато разів лікувався, багато разів проходив кодування, зі мною проводилося багато бесід, але нічого не допомагало — я робив те, що мені хотілося, а хотілося мені пити. І ось сьогодні я кинув пити, кинув курити траву, кинув пити енергетичні напої. Тепер щовечора, після роботи, я проводжу час за читанням книг. Дивлюся фільми. Граю на ноутбуці. У голові — зовсім інші думки та плани, спрямовані на покращення й розвиток мого життя та життя моєї родини. Щодня я годинами слухаю проповіді та проводжу час у молитві, і з упевненістю можу сказати, що за останній рік моє життя повністю змінилося. Одного разу, після чергового запою, я лежав у реабілітаційному центрі, і там мені показали, яку роль у житті людини відіграє молитва. Тобто тебе не набивають ніякими ліками, а просто ти молишся, тебе цьому вчать, і ти зцілюєшся. У прямому сенсі цього слова. Хто б що не казав, але в Харкові залишилося дуже мало людей, особливо мого віку, які жодного разу не були в СІЗО або на реабілітаційному центрі. Можна, звичайно, вдавати з себе суперправильних і розповідати історії про те, які ви розумні й правильні хлопці, але якщо ви не лицеміри, то самі знаєте, що я правий.

Отож, відтоді, як я почав молитися, моє життя змінилося. Я не п’ю. Я практично повністю розрахувався з боргами й не беру жодних кредитів. У мене є чудова світла квартира з усім необхідним. Є кохана й любляча дружина. Нехай на даний момент ми не живемо разом, але причина цього — нинішня ситуація в країні та бажання влади відправити мене й таких, як я, на фронт. Є улюблений пес. Є робота. І якщо, коли я пиячив, моєю проблемою було, де взяти 20 гривень, щоб протверезіти, то сьогодні моя проблема в тому, що мені довелося продати машину через те, що деякі люди в формі полюють на людей, і я не маю можливості зараз на ній їздити…

Як і було заявлено, книга не розповідатиме про те, яким праведником є автор. Швидше навпаки. Дещо це сповідь, але здебільшого — історія. Для мене це можливість згадати багато моментів із життя, зазирнути в себе, проаналізувати своє життя та помилки. Для читача це посібник, з якого він може почерпнути щось корисне, спробувати застосувати до себе якусь дію чи ситуацію, можливо, знайде рішення якоїсь своєї життєвої проблеми. Але в основному, посил цієї книги полягає в тому, що в якій би складній чи навіть безвихідній ситуації не опинилася людина, ніколи не потрібно опускати руки й навіть думати про те, щоб здатися. Безумовно, ти скажеш: «Потрібно просто жити нормально й усе», так і є, можливо, ти й живеш нормально, і в тебе все класно, рівно й стабільно. Можливо, тому тобі особливо нема чого про себе розповісти, крім якоїсь убогої історії, що повторюється вже в 25-й раз, а я, ось із таким поганим і неправильним життям, можу написати про себе цілу книгу і думаю, що така книга буде не одна! Але я відволікся…