У пошуках себе...
Розділ 12. Повернення додому
Через декілька днів, ми дісталися до Харкова, потрапили додому, і радості не було меж. Стільки щастя викликав у мене рідний Харківський діалект, навіть коли якась жінка з вікна лайкою кричала на якогось чоловіка, у мене це викликало лише посмішку: ось, думаю, ми вдома!
Ейфорія від повернення через якийсь час минула, і постало питання: як жити далі? Чим займатися і де працювати? Дружина повернулася на своє колишнє місце роботи, у швейний цех, а я почав шукати собі варіанти.
Нас не було в Харкові близько трьох місяців, але за цей час місто сильно змінилося. Дуже багато руйнувань, дуже багато розбитих будівель, покинутих машин і тварин, в основному не працював жоден магазин. Але це, як я вже казав, у нас, на околиці міста. Трохи вглиб міста, було зовсім інше життя: ходили люди, їздили машини, і все працювало. А у нас можна було цілу годину йти вулицею і не зустріти жодної людини. Мені запам’яталися наші сусіди. Так, будинок був практично порожній, людей залишилося небагато, здебільшого всі виїхали. А ті, хто залишився, через постійні обстріли, сиділи найчастіше в підвалах. Ми з дружиною, коли приїхали й вирішили прогулятися, люди так охоче з нами спілкувалися, що просто не хотіли нас відпускати. Взагалі неважливо, про що. Для них було важливо, що є з ким поговорити. Для них це було справжнє свято — мати співрозмовників. Виявляється, для когось це важливо…
#656 в Сучасна проза
#517 в Детектив/Трилер
#185 в Трилер
Відредаговано: 26.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
