Розділ 7. В залежності

Цього разу я не зміг самостійно вийти з запою, тому мені довелося лягти до лікарні, на детокс, який розташований на території 15-ї лікарні міста Харкова — взагалі-то, це легендарне місце…

Так вийшло, що до лікарні я потрапив за день до свого дня народження. І зовсім не радів перспективі провести цей день у закритому відділенні лікарні для алкоголіків. Але нічого не можна було вдіяти, мої бажання нікого не хвилювали, а мій стан залишав бажати кращого. Добре, що там знайшлися люди, які не дали мені зовсім зневіритися. Я там познайомився з двома людьми — Олею та Миколою. Забігаючи наперед, варто зазначити, що Оля через пару років стала моєю дружиною, а Микола виявився сусідом моєї бабусі, мешкав на два поверхи вище.

Як я вже сказав, мій стан був, м’яко кажучи, не дуже, а на той час я ще не усвідомив, що сам веду неправильний спосіб життя. Я у всьому звинувачував зовнішні обставини та людей і родичів, що мене оточували. Тому мені й на думку не спадало, що треба зупинитися і що цю лікарню варто було розглядати як шанс вибратися з цього болота та почати нове життя у тверезості.

Натомість я запросив свого друга Єгора, який приїхав привітати мене прямо до лікарні, де лікують від алкоголізму, з двома пляшками коньяку, а потім ще кілька разів бігав до магазину за ним. Влаштували там справжній сабантуй. Але, на щастя, того дня трапилася хороша зміна лікарів, і нас ніхто не здав завідуючій. Наступного дня Микола повідомив, що до нього зараз приїде його син і привезе траву. Я тоді особливо її не курив, бо, по-перше, не знав, де її брати, по-друге, це не дешеве задоволення, і, по-третє, я чудово обходився пивом та іншими спиртовмісними напоями, без жодної трави. Але оскільки в лікарні доступу до всього цього не було, а травичкою пригощали дуже наполегливо, я почав там її курити й курити багато. Ми збиралися одразу по 8 осіб, заходили в туалет і курили її. Потім запах стояв на всьому відділенні, але це вже побічні ефекти. Так минули мої 2 тижні госпіталізації. Оля на той момент була заміжня, і хоч у той час вона особливою доброчесністю не відзначалася, була все-таки заміжня. І в неї був син. А я на момент знайомства був сам.

 Тобто я щойно розійшовся зі своєю дівчиною Нелею, і це було однією з причин мого запою. На той момент я вірив, що ми зможемо створити гарну сім’ю, а вона просто витягувала з мене гроші й дуже активно користувалася моєю прихильністю. Неля — це рідна сестра того самого Єгора, який приїжджав до лікарні. Сім’я в них неблагополучна, вони жили на околиці міста в маленькій квартирі: Неля, її донька Діана, Єгор, їхній батько-алкоголік і ще один їхній брат. Але озираючись назад, я розумію, що справа не в її сім’ї, а у мені самому. Живучи в такому оточенні, вона з раннього дитинства знала, що таке алкоголізм і до чого він призводить. А я, у свою чергу, не поспішав брати на себе відповідальність за неї та її дитину. Тому все склалося саме так, як склалося, і, як мені здається, шкодувати тут нема про що. Вона теж не була ангелом: поки я був на роботі, вона проводила час із рідним батьком своєї доньки, а я дізнавався про це виключно від інших людей. Тож я сумніваюся, що така сім’я, якби вона склалася, могла б виявитися гарною.