Розділ 5. За ґратами

Минуло ще кілька місяців, це вже був 2015 рік, і мене за цей мотоцикл посадили на 5 років і 6 місяців з конфіскацією майна. Це виявилася тяжка стаття, чомусь. Загалом, за 300 гривень сів на п’ять з половиною років.

Спочатку було страшно, бо одна справа — ходити на волі й вихвалятися, а зовсім інша — опинитися на нарах в оточенні найрізноманітніших людей, абсолютно різних. Це був дуже серйозний життєвий досвід і дуже хороша школа життя. Там великий контраст, який помітний у всьому. Багато різних національностей: українці, росіяни, вірмени, грузини, цигани тощо. Кожен сидить за різні злочини: хтось вкрав пляшку пива, а хтось вбивав таксистів протягом 2 років. Хтось сидить 1 місяць, а хтось вже 10 років сидить. Хтось, потрапивши в такі умови й обставини, починає аналізувати своє життя, працювати над своїми помилками, починає вірити в Бога, читає книги й усіляко намагається стати кращим та з користю провести свій термін. Хтось, навпаки, переймається якоюсь романтикою, йому здається, що те, що він сидить у в’язниці, — це дуже круто, і він усіляко намагається там самоствердитися. Зазвичай такі персонажі потрапляють туди відносно адекватними, а виходять на свободу закінченими наркоманами, моральними виродками або не виходять взагалі.

Тим розумникам, які прочитають це і скажуть: «Ось я б ніколи не потрапив туди й ніколи не опинився б там, і ніколи б так не поводився…», рекомендую закрити книгу й йти займатися своїми справами. Таким людям щось пояснити неможливо, а головне — не потрібно. Можу сказати лише одне: я це сам зрозумів через багато років і величезну кількість помилок. Від таких речей, як в’язниця, армія, лікарня, реабілітаційний центр, ніхто не застрахований — ніколи не знаєш, що з тобою буде завтра. Навіть через годину. Навіть якщо ти надзвичайно успішний і все в тебе складається ідеально, ти ніколи не знаєш, які корективи може внести життя…

А життя може змінитися дуже швидко, може статися якась подія, яка все переверне з ніг на голову, і твоє звичне життя зруйнується, а натомість почне будуватися зовсім інша й нова історія. У моєму житті було багато таких поворотів, і я розповім про них по порядку, у міру написання цієї книги. І якщо вже довелося опинитися в подібних місцях і обставинах, то важливо не сумувати й не здаватися, а будувати своє життя, виходячи не з того, чого в тебе немає, а з того, що в тебе є…

У кожної людини завжди щось є. Наприклад, розум, характер, віра в себе, віра в Бога і сила волі. Плюс величезна кількість часу.

Мені вкотре пощастило. Коли проходили всі мої судові процеси, я перебував у Харківському СІЗО. Поки я там сидів, вийшов закон про те, що людям, які відбувають термін у СІЗО, 1 день, проведений там, зараховується як 2 дні терміну. Я там просидів 10 місяців, що в сукупності дало мені 1 рік і 8 місяців. Потім мене привезли до табору №18, і тут мені знову пощастило. Коли я приїхав, саме в ці дні змінювали завгоспа на етапі, і мені запропонували посаду денного. Днювальний етапу в таборі — це одна з найважливіших посад, ти безпосередньо зустрічаєш кожну людину, яка прибуває в зону. Усі вони обов’язково проходять через днювального етапу. Тому, якщо є розум і вміння домовлятися, можна вербувати потрібних собі людей. Мені вдалося пробути на цій посаді від першого дня, як я потрапив до табору, і до останнього дня, як я вийшов на свободу.

Завдяки тому, що практично на всіх посадах сиділи свої люди (спортзал, санчастина, їдальня, промислова зона, продуктовий склад, офіцерська їдальня), тому загалом термін минув комфортно, наскільки це було можливо. Крім того, приміщення етапу розташовувалося на цокольному поверсі, там був гарний ремонт, зручні ліжка й телевізор, а найголовніше — був навіть особистий кабінет! Не було, слава Богу, жодних особливо серйозних конфліктів ані з засудженими, ані з адміністрацією. Поки я сидів, поступово налагодилися стосунки з бабусею та дідусем, і навіть з матір’ю та сестрою. Я вдячний за цей період життя, бо він навчив мене контролювати свої емоції, навчив добре розбиратися в людях і навчив розуміти, коли тобою намагаються маніпулювати. Цей досвід залишився зі мною досі й неодноразово допомагав мені в житті.