Розділ 7: На перетині доріг

Наступні дні після їхньої прогулянки з Лео пройшли спокійно, але Саша відчувала, що тепер у її житті відкрилися нові двері. Її стосунки з Лео змінилися, і, хоча вони продовжували працювати кожен у своїй сфері, між ними з’явився новий рівень близькості, який був таким природним, що це навіть дивувало Сашу.

В офісі Fintra робота кипіла, і кожен був зайнятий своїми завданнями. Саша намагалася тримати баланс між своїми почуттями до Лео та важливими професійними рішеннями, які вона мала приймати щодня. Однак відчувалося, що тепер її життя стало більш збалансованим.

Одного ранку, коли вона сиділа за своїм столом, перевіряючи останні звіти від фінансового відділу, до неї підійшла Олена з новиною.

— Сашо, ти маєш хвилину? — запитала Олена, виглядаючи трохи стривожено.

— Звісно, що сталося? — Саша відклала документи й зосередилася на Олені.

— Нам надійшов лист від інвесторів, — почала вона. — Вони хочуть запросити тебе на особисту зустріч щодо остаточного рішення по проекту. Це виглядає серйозно.

Саша відчула, як її серце забилося трохи швидше. Вона знала, що ця зустріч стане вирішальною для долі Fintra.

— Коли це має відбутися? — запитала вона, намагаючись тримати себе в руках.

— Завтра вранці, — відповіла Олена. — Я вже підготувала всі необхідні документи, але думаю, тобі потрібно ще раз їх переглянути.

— Дякую, Олено, — кивнула Саша, намагаючись не видати своє хвилювання. — Я підготуюсь до зустрічі. Ми повинні бути впевненими, що все пройде ідеально.

Олена вийшла з кабінету, а Саша залишилася сама зі своїми думками. Вона знала, що ця зустріч означатиме початок нового етапу для Fintra, і хоча її команда виконала величезну роботу, вона не могла позбутися хвилювання.

Телефон знову завібрував. Це було повідомлення від Лео:

“Як у тебе справи? Готова до вирішального моменту?”

Саша посміхнулася. Навіть у такі напружені моменти Лео був поруч, і це надавало їй сил.

“Ще трохи хвилююся, але все йде за планом. Завтра велика зустріч.”

Лео швидко відповів:

“Ти впораєшся, як завжди. Я вірю в тебе.”

Ці слова додали їй впевненості. Тепер вона знала, що готова боротися за майбутнє Fintra та за все, що вона створила.

Наступного ранку Саша прокинулася раніше, ніж зазвичай. Відчуття тривоги не полишало її, але вона знала, що має залишатися зосередженою. Це був день, коли все могло змінитися — як для Fintra, так і для неї особисто. Вона швидко одяглася у свій улюблений діловий костюм, який завжди додавав їй впевненості, і вирушила до офісу.

Всі у Fintra знали, що сьогодні важливий день. Команда зібралася, щоб побажати їй удачі перед вирішальною зустріччю. Олена принесла останні виправлення у документи, Антон перевірив технічні презентації, і кожен з команди додав щось від себе, аби все було ідеальним.

— Ми всі впевнені в тобі, Сашо, — сказав Антон, потискаючи їй руку. — Ти вже зробила неймовірну роботу.

Саша злегка посміхнулася у відповідь, але всередині її серце билося швидше. Вона вдячна своїй команді за підтримку, але знала, що зараз усе залежить від того, як пройде ця зустріч.

Коли вона приїхала до будівлі, де мала відбутися зустріч, її зустрів представник інвесторів, який провів її до конференц-зали. Всередині на неї вже чекали Томас і Джеймс, а також ще кілька інших інвесторів, яких вона раніше не зустрічала. Атмосфера була напруженою, але Саша була готова.

— Доброго ранку, Сашо, — привітав її Томас із нейтральним виразом обличчя. — Ми раді, що ви змогли приєднатися. Сьогодні ми маємо остаточно обговорити можливості співпраці.

— Доброго ранку, — відповіла вона з професійною посмішкою. — Я готова обговорити всі деталі і відповісти на будь-які ваші запитання.

Зустріч почалася з огляду фінансових показників Fintra, і Саша чітко пояснила всі аспекти, показуючи, як компанія здатна впоратися з проектом, включаючи можливі ризики. Джеймс був зацікавлений і задавав додаткові запитання, в той час як Томас уважно слухав, але все ще зберігав свій обережний, стриманий вираз обличчя. Він задавав кілька питань, які здавалися надто гострими, але Саша була готова до них. Вона чітко пояснювала кожен аспект фінансових і технічних показників, показуючи, що Fintra здатна витримати всі виклики.

— Я розумію ваші побоювання, Томасе, — сказала вона після одного з його запитань щодо можливих коливань ринку. — Але ми не тільки врахували ці ризики, а й підготували стратегії, які дозволять нам реагувати на них швидко й ефективно. Крім того, ми готові до довгострокової співпраці, щоб гарантувати стабільність і успіх проекту.

Вона зберігала спокій, навіть коли дискусія стала більш напруженою. Томас, здається, шукав слабкі місця, але не зміг знайти нічого, що викликало б серйозні сумніви. Джеймс, навпаки, все більше показував підтримку.

Після ще кількох хвилин обговорення Томас нарешті відклав свої документи і заговорив.

— Ваша команда зробила велику роботу, — сказав він, його тон став трохи м’якшим. — Ми вражені тим, як ви підготувалися. Однак, ми все ще хочемо бути впевненими, що Fintra зможе витримати навантаження цього проекту в довгостроковій перспективі.

Саша на мить задумалась. Вона знала, що Томас був суворим і обережним партнером, але також відчувала, що зараз є можливість переконати його.

— Ми готові, — впевнено відповіла вона. — Ми вже довели, що можемо успішно реалізовувати проекти такого масштабу, і цей не стане винятком. Я гарантую, що ми зможемо не тільки відповідати вашим очікуванням, але й перевершити їх.

Томас мовчав на кілька секунд, а потім поглянув на Джеймса, який кивнув.