Наступний ранок розпочався з дзвінка від Марка. Саша знала, що після попередньої зустрічі з Томасом і Джеймсом йому є що сказати. Піднявши слухавку, вона приготувалася до чергової розмови про потенційне партнерство.
— Сашо, доброго ранку, — привітав її Марк, його голос був трохи напруженим. — Я тільки що отримав відповідь від Томаса і Джеймса. Вони все ще розглядають можливість співпраці, але їм потрібно більше доказів того, що Fintra зможе впоратися з масштабом проекту.
Саша ледь стримала зітхання. Це була не зовсім та відповідь, на яку вона сподівалася, але й не поразка.
— Розумію, — відповіла вона спокійно. — Ми підготуємо всі необхідні матеріали. Але вони мають розуміти, що це буде не тільки наша відповідальність, а й спільна робота.
— Звісно, — кивнув Марк, хоча Саша не могла його бачити. — Але вони наполегливо запитують про твоє керівництво. Вони хочуть бути впевненими, що ти готова взяти на себе всі ризики.
Ця фраза змусила Сашу замислитися. Вона завжди брала на себе відповідальність за все, що робила, але зараз, після розмови з Лео, вона почала переосмислювати свої методи.
— Марку, я ціную їхню турботу, але ми всі знаємо, що проект такого рівня — це командна робота. Ми маємо вирішувати разом, як розподілити ризики і відповідальність.
Марк замовк на кілька секунд, перш ніж відповісти:
— Добре, Сашо, я передам це їм. Тримайся, і ми знайдемо рішення.
Після розмови Саша відчула, що стоїть перед новим викликом. Вона знала, що цей проект міг би стати вирішальним для майбутнього Fintra, але також розуміла, що потрібно діяти мудро. Приймати ризики — це частина бізнесу, але важливо було робити це так, щоб не втратити контроль.
Саша знову зосередилася на своїй команді. Вона вирішила провести збори, щоб обговорити нову стратегію. Це був момент, коли кожен член команди мав внести свій вклад, і вона була готова поділитися відповідальністю.
Саша зібрала команду в конференц-залі, атмосфера була напруженою, але кожен з працівників готовий був слухати й діяти. Вони знали, що від цього проекту залежало багато — не тільки для компанії, але й для їхньої особистої професійної репутації.
— Ми стоїмо перед важливим рішенням, — почала Саша, дивлячись на своїх колег. — Нам дали шанс взяти участь у великому проекті, але водночас поставили перед нами ряд вимог і перевірок. Це означає, що кожен із нас має бути готовий працювати ще наполегливіше.
— Що саме від нас очікують? — запитав Антон, один із провідних інженерів.
— Вони хочуть бачити докази того, що Fintra може не тільки впоратися з таким великим обсягом роботи, а й брати на себе ризики. Ми маємо підготувати розширений план із детальними прорахунками, показниками продуктивності і нашими ресурсами, — пояснила Саша.
Інші співробітники почали активно обговорювати свої ідеї, як підготувати звіти, які б могли вразити інвесторів і показати готовність Fintra до масштабного проекту. Саша уважно слухала, даючи кожному можливість висловитися. Їй подобалося, як її команда працює як єдиний механізм, кожен був зацікавлений у спільному успіху.
— Нам потрібно зосередитися на ключових показниках ефективності, — сказав Антон, — але водночас показати, що ми можемо гнучко адаптуватися до змін ринку. Я впевнений, що з нашими технологіями ми здатні виконати всі вимоги.
— А ще потрібно додати розділ про ризики, — підхопила Олена, керівниця фінансового відділу. — Якщо вони хочуть побачити нашу готовність до ризиків, ми маємо не просто показати плани, а й демонструвати, як ми можемо їх мінімізувати. Це важливо для інвесторів.
Саша кивнула, погоджуючись.
— Добре, — сказала вона, — Олена, ти відповідатимеш за фінансову частину і підготуєш всі необхідні дані. Антон, будь ласка, зосередься на технічному аспекті і підготуй презентацію наших рішень для масштабування. Інші допомагатимуть вам із деталями. Ми маємо створити документ, який покаже не лише наші сильні сторони, а й те, що ми розуміємо всі можливі ризики і готові до них.
Команда кивнула у відповідь, зосереджуючись на своїх завданнях. Усі були рішучі й готові діяти.
Після зустрічі Саша залишилася в конференц-залі одна, намагаючись зібрати свої думки. Хоча переговори йшли напружено, вона відчувала, що має необхідні ресурси для успіху. Але не могла позбутися відчуття, що на горизонті з’являються нові випробування.
Телефон знову завібрував, і на екрані з’явилося повідомлення від Лео:
“Як пройшли збори? Готові до наступного кроку?”
Саша швидко відповіла:
“Так, ми підготували план дій. Тепер усе залежить від нас.”
Лео відповів майже миттєво:
“Ти все зробиш правильно, як завжди. Якщо буде потрібна підтримка — знаєш, де мене знайти.”
Саша посміхнулася, відчуваючи тепло від його підтримки. Вона знала, що це буде складний період, але також відчувала впевненість, що разом зі своєю командою і з підтримкою Лео, вона зможе подолати всі перешкоди.
Наступні кілька днів були насиченими. Усі працювали на максимум, готуючи необхідні документи й презентації для вирішальної зустрічі з інвесторами. Нарешті, настав день, коли вони мали представити все, що підготували.
Саша стояла перед екраном, готова до презентації. За її спиною була команда, яка вірила в неї так само, як вона вірила в їхні можливості. Це був вирішальний момент для Fintra, і Саша відчувала, що зараз вона повністю готова до цього виклику.
Саша вдихнула на повні груди, оглядаючи присутніх у залі. Перед нею сиділи представники інвесторів, серед яких Томас і Джеймс. Вони уважно слухали кожне слово, і Саша відчувала, що напруга зростає. Це була вирішальна зустріч, і все, що вони готували останніми тижнями, мало або підтвердити її успіх, або поставити під сумнів усю роботу Fintra.