Розділ 5: Нові горизонти

Минуло кілька днів після вечері з Лео, і Саша поверталася до свого звичного робочого ритму. Але щось змінилося. Вона більше не відчувала того внутрішнього напруження, яке супроводжувало її протягом останніх місяців. Це був дивний, але приємний спокій — ніби вона нарешті віднайшла баланс, якого так довго прагнула.

У кабінеті Fintra панувала звична робоча метушня. Саша пройшлася офісом, спостерігаючи, як її команда працює над новими проектами. Кожен співробітник був захоплений своїм завданням, і вона відчувала гордість за те, що змогла зібрати таку віддану команду. Її компанія зростала, і зараз їй більше, ніж будь-коли, потрібно було зосередитися на майбутньому.

Сьогодні була запланована важлива зустріч із новими потенційними партнерами. Вони прибули з-за кордону, і від цих переговорів залежало чимало. Команда готувалася кілька тижнів, і Саша мала бути готовою до будь-яких несподіванок.

Коли годинник показав десяту, до офісу зайшли двоє чоловіків, представники великої міжнародної корпорації, з якою Fintra прагнула укласти угоду. Це було важливе стратегічне партнерство, яке могло вивести компанію на новий рівень. Вони були стриманими, але професійними, і, на перший погляд, зустріч розпочалася досить спокійно.

Але через кілька хвилин Саша відчула, що щось іде не так. Один із представників, Томас, почав ставити занадто гострі питання щодо планів розвитку компанії, бюджету та інвестиційних ризиків. Його інтонація була такою, ніби він шукав слабкі місця, і Саша зрозуміла, що це може бути серйозною перешкодою.

— Ми хочемо впевнитися, що Fintra зможе впоратися з таким великим проектом, — сказав Томас, його голос був холодний і точний. — У нас є певні сумніви щодо масштабів вашої діяльності на даному етапі.

Саша зібралася з думками, намагаючись не втрачати впевненості.

— Розумію ваші побоювання, — відповіла вона. — Але Fintra вже продемонструвала здатність до масштабування на інших ринках. Наші попередні успіхи підтверджують, що ми можемо впоратися з подібними викликами.

Ситуація ставала напруженою, і Саша відчувала, що зараз вирішується багато. Вона мала довести, що Fintra — це не просто стартап, а стабільна компанія, готова до нових викликів.
 

 Томас продовжував тиснути, намагаючись знайти слабкі місця у стратегії Fintra. Його співробітник, Джеймс, сидів мовчки, але Саша помітила, що він уважно слухає кожне слово. Вона знала, що має діяти швидко і чітко, щоб не дати цим людям приводу сумніватися в її здатності керувати проектом.

— Я ціную вашу відвертість, Томасе, — сказала вона, зберігаючи спокійний тон. — Але наші минулі успіхи і теперішні інвестиційні партнери вже довели, що ми можемо виконувати проекти на міжнародному рівні. Крім того, у нас є чіткий план розвитку на наступні три роки, який передбачає масштабування бізнесу в кількох напрямках одночасно.

Вона перевела погляд на Джеймса, який уважно спостерігав за їхньою розмовою. Його очі злегка звузилися, ніби він намагався розгадати її тактику.

— Томасе, — раптом заговорив Джеймс, чим здивував усіх у кімнаті. — Мені здається, ми надто фокусуємось на ризиках, забуваючи про потенційні вигоди. Fintra вже довела свою спроможність. Я вважаю, що ми маємо дати їм шанс.

Саша відчула полегшення, але не дозволила собі це показати. Їй було важливо зберегти впевненість і професіоналізм до кінця зустрічі. Томас, помітно незадоволений, відкинувся в кріслі, схрестивши руки на грудях.

— Можливо, ти правий, Джеймсе, — відповів він після короткої паузи. — Але ми все одно повинні бути впевненими на всі сто відсотків. У нас немає місця для помилок.

Саша кивнула, готова надати додаткові аргументи.

— Я пропоную провести детальнішу перевірку нашого фінансового стану і показати вам додаткову звітність, яка підтвердить, що ми готові до цього проекту. У нас є всі необхідні ресурси та підтримка, щоб зробити його успішним.

Джеймс знову перевів погляд на Томаса і додав:

— Я думаю, це справедливе рішення. Давайте домовимося про додаткову перевірку, але поки що я вважаю, що ми повинні рухатися вперед.

Томас повільно кивнув, і Саша зрозуміла, що перший раунд переговорів був успішним. Вона ще мала пройти через кілька випробувань, але цей невеликий крок був важливою перемогою.

Коли зустріч добігала кінця, Саша подякувала обом за їхню відвертість і зосередженість на деталях.

— Ми цінуємо вашу ретельність, — сказала вона наостанок. — І я впевнена, що зможемо показати вам ще більше, ніж ви очікуєте.

Коли вони пішли, Саша на мить залишилася одна у своєму офісі, намагаючись перевести подих. Напруга нарешті спала, але вона знала, що це був лише початок. Попереду було ще багато викликів, і переговори з Томасом і Джеймсом — це лише перший етап на шляху до більшого успіху. Вона підійшла до вікна, спостерігаючи за тим, як місто розгорталося перед нею, і подумала, як далеко вона зайшла з моменту заснування Fintra.

Телефон у неї на столі раптом завібрував. Саша поглянула на екран і побачила повідомлення від Лео:

“Як пройшла зустріч? Сподіваюсь, усе за планом?”

Саша посміхнулася, відчуваючи, як хвиля підтримки огортає її. Навіть на відстані Лео продовжував бути поруч, і це стало для неї важливим джерелом впевненості.

“Було нелегко, але я впоралася. Зараз починається новий етап,” відповіла вона.

Після короткої паузи він відповів:

“Я не сумнівався, що ти впораєшся. Може, відсвяткуємо твою перемогу? Вечеря на твою честь звучить непогано.”

Саша відчула тепло всередині від його пропозиції. Це був приємний момент, коли вона могла дозволити собі трохи розслабитися і відірватися від ділових думок.