Будь уважним!

Був собі маленький Паровозик із червоними колесами, синьою трубою і дахом (Якого кольору?). А звали його — (Як його звали?). Він кожного ранку робив зарядку, вмивався, снідав (А що він їв на сніданок?) і випивав велику склянку (Склянку чого він випивав?) Потім чистив зуби і відправлявся на пошуки пригод зі своїм другом Трамвайчиком, якого звали — (Як звали Трамвайчика?).

Ось і сьогодні маленький Паровозик з самого ранку приїхав до Трамвайчика, і вони разом вирушили на пошуки пригод. Вони весело мчали, посміхались і роздивлялись навколо, щоб знайти пригоду.

 Несподівано перед ними дорога розходилась у різні боки. Одна йшла вперед, інша — в один бік праворуч і остання повертала ліворуч. Друзі зупинились і почали думати, куди їхати далі. Подумавши, вони вирішили їхати — (Куди поїхали друзі: прямо, праворуч чи ліворуч?). І вони поїхали. Паровозик з Трамвайчиком знову мчали, весело усміхаючись і роздивляючись, щоб не пропустити пригоду. Раптом  вони почули тоненький голосочок, який пищав і просив допомоги. Вони оглянулися і побачили, що хтось плаче біля - (Біля чого?)
— Ой, хто це? — запитав Трамвайчик.
— Не знаю, — відповів Поїзд.

Вони підійшли ближче і побачили — (Кого побачили?).

— Як ми можемо тобі допомогти? — запитав Трамвайчик.

— Я загубив — (Що саме загубив?) і боюся, щоб мене вдома не лаяли, — заплакав їхній новий знайомий.

— Не хвилюйся, ми допоможемо тобі знайти, — заспокоїв Трамвайчик.

— Але у нас немає часу, — почав Поїзд, — нам треба поспішати, щоб знайти пригоди.

— Ми швиденько, не хвилюйся, і одразу поїдемо за пригодами, — заспокоїв Трамвайчик і почав шукати.

Поїзд неохоче, бо йому дуже хотілося їхати за пригодами, але все ж таки почав допомагати. Вони їздили вперед, назад, дивились по боках, приглядались до всього. Але пропажі так і не було.

Вони вже хотіли вибачитись, що не змогли допомогти новому другові, коли той весело посміхнувся і голосно закричав:
— Знайшлося, знайшлося! Ось тут — (Де саме лежало те, що друзі шукали?).
— Моя мама завжди каже, що потрібно бути уважним.
— Яким потрібно бути? — перепитав Поїзд.
— Мама каже, що — (Що каже мама чи тато про уважність?) — сказав їхній вдячний друг.

— Ми всі буваємо неуважні, — посміхнувся Трамвайчик. — Головне, що все уже знайшлося.

— Дякую, друзі, за допомогу.

— Це ж не ми знайшли, — усміхнувся Трамвайчик.

— Ні. Ви дуже допомогли. Адже плач нічого не допоможе. Не виходить — роби знову і знову, поки не вийде. Ви почали допомагати шукати і тим самим повернули мені мою увагу.

— Ми поспішаємо, — втрутився Поїзд, — ми мусимо встигнути знайти пригоди.

— Ще раз вам дякую, — весело усміхнувся їхній маленький друг і помахав на прощання.

І Трамвайчик з Поїздом, попрощавшись, знову весело і швидко помчали у пошуках пригод.

Правда, від’їхавши трохи, вони зрозуміли, що почало вечоріти. (Як Поїзд і Трамвайчик зрозуміли, що вечоріє?)

Хоч як Поїзду не хотілося повертатись  додому без пригод але вони змушені були повернутись.

Поїзд попрощався з Трамвайчиком і домовився, що завтра вони знову поїдуть шукати пригод.

Ввечері Поїзд повечеряв (Що їв на вечерю Поїзд?), почистив зуби, увмився і ліг спати.
Він твердо вирішив завтра знайти пригоди. Поїзд заснув, і всю ніч йому снилось — (Що снилось Поїзду?)

Кінець!