Глава 3

Залишок часу до моменту “Х” промайнув дуже швидко.

От ми вже й стоїмо в резиденції імператора Доранта ІІ, чекаючи аудієнції. 

– Як ви думаєте, що від нас хоче Його Величність? – спитала я друзів тихенько.

– Уявлення не маю, але щось у мене не надто гарне передчуття, – відповів мені Міл.

– Та припини, що такого нам одразу можуть доручити? Окрім нас є ще багато більш досвідчених мандрівників, – підтримала розмову Ріна. – Я впевнена, що нам просто скажуть гарно занотовувати все, що ми побачимо.

– Ох, не думаю, що все буде настільки просто, – я справді відчувала, що нас викликали для чогось більш серйозного.

Гадати далі нам не дали, адже помічник імператора повідомив, що той вже чекає нас.

Дорант Ербонійський справив на мене велике враження, та не зовсім позитивне. Він виявився високим, статним та привабливим чоловіком, але мав дуже важку енергетику і майже повністю чорні очі. Ні для кого не секрет, що він був найсильнішим некромантом в імперії, саме тому чорний відтінок майже повністю поглинув інше забарвлення. Чесно, хотілось відвести від нього погляд і взагалі скоріше піти геть. 

– Вітаю, молоді люди! – сказав він, підвівшись зі свого крісла.

Навіть його голос звучав погрозливо. Цікаво, як з ним люди працюють кожного дня? Я б, напевно, не витримала. 

Тим часом він продовжив.

– Я радий бачити кожного з вас і чесно скажу, що мене тішить таке значне поповнення в рядах мандрівників. Не будемо ходити навколо і перейдемо до справи. Для вас трьох у мене буде особливе завдання, перед озвученням якого ви маєте дати клятву про нерозголошення.

Ніхто з нас не очікував такого, тому ми розгубились в перші секунди. Але кожен з нас розумів, що вибору не було, тож по черзі ми швидко вимовили потрібні слова.

– Тепер можна і поговорити. Сідайте, це не на дві хвилини, – сказав Дорант, після чого й сам повернувся на робоче місце. – У нас існує велика проблема, вирішення якої, на жаль, ляже на ваші юні плечі. Справа в тому, що наша магія поступово зникає. За останні десять років народжуваність обдарованих дітей значно знилилася. Ми прогнозуємо, що через декілька десятиліть у нас взагалі не буде нових магів, а існуючі – можуть втратити те, що мають. 

Він зробив невелику паузу, щоб до нас дійшов сенс сказаних слів. Ми всі були в шоці, а Ріна взагалі на останніх словах не стрималась і ойкнула.

– Ми знаємо з чим це пов’язано, – знову заговорив імператор. – Одинадцять років тому мандрівник Пейтон Рід поцупив надважливий камінь Лігатур. Він допомагав підтримувати магічний баланс у нашому світі і був безпосередньо пов’язаний з первинним джерелом, який є провідником від чистої сили до людей, думаю, ви про це знаєте, – ми кивнули, адже про це розповідають кожному магу ще на перших заняттях в школі. – Вони є одним цілісним організмом, тому як тільки камінь зник, джерело почало поступово втрачати свою міць. В ньому ще є запас сили на якийсь час, але потім він не тільки перестане її віддавати, але й почне забирати з оточуючого світу. Якщо ви це не виправите, ми втратимо магію назавжди.

– Вибачте, Ваша Величносте, – звернулась я до імператора, – але чому таку важливу справу доручають новачкам?

– Це справді дивно, але декілька років тому ми отримали пророцтво, в якому сказано, що саме юний мандрівник зможе повернути баланс у наш світ, а крім вас трьох більше ні про кого не може йти мова. Отож ми дамо вам спеціальний артефакт з частинкою сили джерела всередині. Завдання – подорожувати світами, чекаючи поки артефакт засвітиться. Як тільки це відбудеться – вітаю, ви знайшли Лігатур. Тоді вже артефакт стане компасом і по мірі наближення до цілі буде світитися все сильніше і сильніше. Далі забираєте камінь, повертаєтесь додому і справа зроблена. Як тільки хтось один знайде потрібний світ, два інші артефакти просто зникнуть.

Все те, що розповів нам імператор, а потім і його секретне доручення залишило неабияке враження. Здавалось, що нас просто розігрують, але, на жаль, все це було реальністю. 

– Що ж, друзі, прийшла пора прощатися, – заговорила першою Ріна, коли ми вийшли з кабінету. – Будь ласка, бережіть себе! Сподіваюсь вже скоро зустрітися з вами. 

Ми всі дружно обійнялися і одночасно зробили стрибок у невідоме.