Глава 1

Ну нарешті цей день настав! Я чекала на нього з десяти років. Саме тоді я дізналась, що маю дар, який дозволяє подорожувати між світами.

Його в мене виявили при вступі в школу, коли проводилася стандартна перевірка магічних здібностей. Відбувалось це просто – проходиш крізь арку, а на ній починають з’являтися руни, що вказують на потенціал і магічну направленість майбутнього учня. 

Те, що в мене взагалі є магія, було зрозуміло з народження. Кожен маг у нашому світі мав особливі очі. Якщо у простих людей вони звичайного однотонного забарвлення, наприклад, чисто сині чи карі, то у магів очі ніколи не бувають якогось одного відтінку. 

У мене одразу був помітно виражений основний зелений колір, обрамлений яскраво синім кільцем. Це означає мою схильність до стихії води. До речі, чим насиченіший допоміжний колір, тим більшою силою наділений маг. 

Але в мене арка виявила не тільки силу води. Неочікувано вона вказала ще й на дар переміщення. Щоб ви розуміли, він дуже-дуже рідкісний. За легендою, його отримують тільки ті люди, які мають зробити щось важливе для всесвіту. Як не дивно, але це справді працює. Кожен мандрівник (так по простому називають тих, хто володіє даром переміщення) справді зробив щось значуще.  

Чи була я рада, коли мені розповіли результат перевірки? Звісно! Завжди обожнювала казки про відчайдушних мандрівників. Я була в захваті, а батьки в той момент отримали свої перші сиві волосини, адже почали усвідомлювати, що рано чи пізно їх улюблена донечка Стелла почне зникати на невизначений термін без будь-яких звісток.

Коли директор школи повідомив, що подорожувати я зможу тільки після отримання диплому вищої академії, а отже через дев’ять років, батьки полегшено видихнули, а я була розчарована. Як же так? Маю можливість поринути у справжнісінькі пригоди, а мені не дозволяють. Мій дитячий мозок не міг такого спокійно прийняти, але йшли роки і я все більше переконувалась, що таке правило дійсно необхідне.