Глава 6. Сутичка з піратами

Мрія мага здійснилась – він летів. Летів у зачарованому кораблі по хмарах. Тепер мандри продовжувались утрьох.

- Як звуть тебе, е? - звернувся до мага Добродар.

- Радолюб, - відповів чоловік.

- Ми летимо по світу у пошуках щастя, - обізвався Людимир.

- Так, я знаю вашу історію, королевичу, - з поклоном відповів Радолюб.

- А чи зможеш ти нам допомогти? Я маю віднайти найщиріше щастя! – запитав мандрівник.

- А навіщо його шукати? Щастя – у радості, яку можна подарувати оточуючим від щирою любові до них. Щастя є у незабутніх миттєвостях, у щирих посмішках, які залишаються назавжди у пам’яті. Щастя складається із щоденних дрібниць: уваги, дотику, подарунків, часу, допомоги. Та будь чого, що ми робимо заради людини і для людини. Ми стаємо щасливими, коли робимо щасливими оточуючих, даруючи їм радість життя.

Капітан вглядався в далечінь. Раптово він помітив у морських водах корабель, на якому утримували в’язнів та відчув стукіт людських сердець. І одне з них привабило мандрівника.

Піратський човен із награбованим майном кволо рухався морськими хвилями. Це були морські люди, які  збагачувались тільки за рахунок інших. Вони зневажали чесну працю та привласнювали людське добро. Їхнім серцем володіло бажання безмежної влади та повної безвідповідальності за вчинки. Люди в неохайному одязі, які ніде не вчились та ніде не затримувались надовго, знайшли собі прихисток у безмежному морі та виживали завдяки розбою.

Дирижабль мандрівника швидко наздогнав піратський човен та завис у повітрі над ним. Перелякані пірати здійняли галас, передчуваючи розплату за свої вчинки. Але хутко зібрались із духом аби дати бій та боронити свої скарби.

У трюмі човна знаходились прикуті ланцюгами люди, які перемагаючи біль, налягали на весла.

- Я відчуваю, що у трюмі б’ється сильне людське серце, яке зневажає страх та не боїться смерті. Там знаходиться хтось, хто ладен покласти своє життя за життя інших і відчуває себе вільним серед неволі, більше ніж вільні люді на свободі. Треба врятувати цю людину, - сказав лев-мандрівник та додав, - я можу приймати людський вигляд тільки на суходолі, а в повітрі та на морі я мушу залишатись левом. Через те прошу вас, мої друзі, врятувати людей.

Добродар та Радолюб злізли із аеростату по драбині прямісінько на корму піратського човна та, користуючись плутаниною, рушили до трюму. Знедолених в’язнів мучила спрага та втома, і лише одна дівчина дбала про їх долю. Перев'язувала рани, вгамовувала спрагу і нічого не лякалась. Пірати кинулись у бій запізно. Мандрівники звільнили полонених, які надихнулись сміливістю дівчини і дали відсіч загарбникам.

Радолюб творив дива чаклунства, що і було його зброєю в бою. Він зникав і зненацька з’являвся у несподіваних місцях, чим плутав супротивників, які самі калічились. Вчені голуби пурхали крилами та кидались дзьобати піратів, чим збентежили їх повністю. Грабіжники натикались та зіштовхували один одного із човна. Все дійство супроводжувалось веселим сміхом та гомоном чоловіка.

Добродар всіляко допомагав пораненим, знедоленим та змученим в’язням, які потребували негайної допомоги. Накладав пов’язки, промивав рани, зупиняв кровотечу тощо.

Перемога була здобута. Вцілілі люди повернули своє життя. А врятовану дівчину запросили приєднатися до подорожі. Вона хутко погодилась та піднялась по драбині на небесний човен.