Глава 5. Дивовижний маг

Маг мешкав у містечку Сорроувіль, люди якого були відомі своїми сварками та полюбляли відверто сперечатись один з одним на площах та вулицях перед великим натовпом, де багацько роззяв. Цілісінький день городяни тяжко працювали у полі під пекучим сонцем та спекою, а щовечора збиралися на людному місці послухати плітки. Це була єдина відрада для трударів, які мало що знали про світ. Тому вони збирались із келихом пива на площі та приймали участь у сперечаннях, від чого пишались собою та отримували наснагу працювати краще.

Маг був ізгоєм у суспільстві, де всі тільки перемивали кістки один одному, сперечались та обожнювали наклепи. Магом виявився молодий чоловік, який любив життя та мріяв літати. Він розводив голубів, із якими показував вистави та фокуси. Йому щиро хотілось зробити життя мешканців містечка веселим та життєрадісним. Щовечора він приходив на міську площу із своїми птахами та різними цікавими речами, де створював справжнє дійство, від якого діти були у захваті. Хустинки перетворювались на палиці, квіти з’являлись у кишенях юрби. Голуби зникали у ящику та вилітали з комірчин дітей. Кожного разу це було свято, яке любили діти, та яке дратувало дорослих. Він мав славу дивака та нелюдима.

Все, що люди не розуміли, лякало їх до мотороші. Все, що вони не могли пояснити, здавалось небезпечним. Тому спритність рук та найщиріші наміри мага дратували натовп, який по-іншому сприймав розваги.

Небесний корабель лева-мандрівника зупинився на міський вежі, що викликало небувалі пересуди та страшенну метушню у місті. Кепська слава аеростата, з одного боку, викликала заціпеніння, а з іншого, ненависть до чужинців.

Лев перетворився на юнака та разом із Добродаром спрямував свою ходу прямісінько до будинку, де мешкав маг, і запропонував йому летіти із ними. Юнак не вагався ні секунди та швидко зібрав свої причандали.

Лють юрби змінилась на радість, коли стало відомо, що мандрівник забирає геть із міста чародія, і ця тема стала головною у вечірньому пересуді на площі. Тільки маленькі діти щиро сумували за своїм другом.