Післямова

Уривок з «Історії драконів та людей»

написаний засновником Альянсу Магії

Августієм Секстінусом

за правління Короля Алістера-Ніколаса Ніксі Ількор IV

– Хто ти? – хмурячись і з підозрою, запитав Король Рахмана Георг Кривавий.

Він воістину вважався найжорстокішим правителем у своїй династії, який не гидував мерзенними методами правління. Одне тільки те, що, будучи при народженні далеко не найпершим у черзі на престол, він зайняв своє місце, вирізавши всіх кровних родичів, змушувало весь континент дуже недарма його побоюватись. І ось він дивився на молоду жінку, яка схилилася перед ним у легкому реверансі, одягнувшись у гарну чорну сукню, ніби тільки-но прийшла з похорону, і яка вимагала, щоб він зробив її головним королівським чарівником.

Вона представилась як Ейвін. Без титулу, без родового імені, без нічого – просто ім'я та усмішка, від якої навіть у такого жорстокого правителя почали тремтіти руки. Король був проникливим і знав, що таких людей краще робити своїми союзниками, ніж ворогами, тому обговоривши з нею деякі деталі і гідно оцінивши її сили, «Спочивай з миром колишній голова королівських чарівників», все ж таки призначив її на цю посаду.

Через деякий час Георг не пошкодував про своє рішення і вона справді сильно допомогла йому у правлінні. Численні повстання та підкорені народи примирялися зі своєю долею не без допомоги її залізної руки, а наука і знання про магію в Рахмані зробили кроки на багато десятиліть вперед, в порівнянні з верховенством попереднього королівського протеже. Її ідеї та амбіції часом навіть перевищували його власні, і згодом короля тільки тішило, що вона все частіше замикалася зі своїми підлеглими у дослідницькій вежі і не надто втручалася у його особисті справи та внутрішню політику держави. Лише її жага розширити свій вплив на зарубіжних країн і підпорядкувати королівству дедалі нові землі починала турбувати навіть цього войовничого правителя.

Найчастіше, Ейвін набирала собі в підпорядкування численних у Рахмані відьом, але були в її оточенні також і чарівники, яким вона віддавала перевагу практично завжди – некромантам. Причому іноземців серед них завжди було чимало і багато магів ренегатів з Ількору з легкістю знаходили собі у неї притулок.

Але таємниці самої Ейвін були набагато глибшими і давнішими, ніж міг уявити собі король Георг, а її справжнє походження здивувало б його набагато сильніше, ніж плани.

Дракони злочинці, навіть у цих здавалося б близьких до ідеалу спільнот, теж, на жаль, існували.

Дракони вбивці навчили людей різноманітним способам вбивати своїх родичів, щоб ті використовували їхні тіла як сировини для дуже темної магії, і цим стали засновниками групи мисливців на драконів і їх подальшого зникнення. Але все це сталося задовго до того, як відбулися ці події, і ті, що будуть набагато пізніше цих.

У сім'ї саме таких злочинців, які пережили страшну помсту, і народилася колись Ейвін, десь за часів зникнення драконів та магії з континенту.

Знайти собі місця серед драконів, що закрилися тоді за своєю шкаралупою, вона не могла, та й не захотіла і тому довгі-тривалі роки блукала по всьому світу в надії знайти собі якийсь прихисток, а також застосування своїм безумовним талантам. Про її життя до створення в Ількорі Альянсу Магії відомо не надто багато, але очевидно, що своєю темною магією вона користувалася не часто, щоб не привертати до себе зайвої уваги, і жити в цьому новому світі підкоряючись його новим законам.

Коли ж перша людина нарешті відкрила у собі чаклунство, ще на зорі існування Альянсу, на його порозі з'явилася вона. Її допомога та знання в окремих галузях магії тоді виявилися неоціненні, та й прийняти у своїх рядах побратима, який через кілька століть самотності жадав опинитися серед однодумців та родичів, було для Альянсу величезним успіхом і навіть честю.

Вона всім серцем бажала знайти ту себе, яку здавалося давно втратила за роки поневірянь і практично повної відсутності батьківської ласки, але на превеликий жаль Ейвін не знайшла тут в Альянсі тієї взаємності, яку вона найбільше шукала.

В кінці кінців, вона пішла в сусіднє королівство Рахман, з метою здійснити свої найшаленіші ідеї та заручиться підтримкою правлячої династії, яка за чутками здатна була гідно оцінити її таланти та амбіції.

Багато людей безслідно зникали тоді у володіннях короля Георга, але якщо це не заважало його планам, він особливо не заперечував щодо того, чим вона займається.

Довгий час у неї була в підпорядкуванні одна відьма, з якою відносини практично з самого початку не склалися, але знання та сили, якої Ейвін вважала для себе та своїх цілей корисними. Витоки та причини їхнього останнього конфлікту, напевно, нікому вже ні в Ількорі, ні в Рахмані не будуть точно до кінця відомі. Мабуть, це все почалося як звичайне суперництво двох видатних особистостей, яке згодом переросло у люту ворожнечу. Але для нас зараз набагато важливіші її наслідки, адже будучи надалі однією з близьких радниць нашого Короля Сігберта, Лінда була змушена втекти сюди в Ількор від все більшого впливу та могутності Ейвін.

Але навіть цю ситуацію вона використала на свою користь і вбила відразу двох зайців, реалізувавши власні давні плани щодо залучення Рахмана до конфлікту з Ількором, на який все ніяк не наважувався Король Георг.