Розділ 21

Русалка

****

Нілла спостерігала як ситуація ставала все небезпечнішою, і для Анки і для неї. Магія неконтрольовано згущувалася навколо дівчини і тут трапилося щось надзвичайне. Анка видихнула і заплющила очі, на секунду Нілла подумала, що дівчина померла, і в самої всередині наче все опустилося, а магія довкола неї завмерла. Але все тривало частки секунди після цього був потужний вибух. Вогонь заполонив усю кімнату, він палав так, що плавилися стіни, це було давнє полум'я, якому немає зупину, навіть випалити всю сутність магії не було проблемою. Нілла тільки й встигла поставити бар'єр щоб захиститися, і коли все закінчилося, в кімнаті не залишилося нічого і нікого, крім неї, в обвугленому одязі.

Орн встиг відійти від тренувальної кімнати кроків на десять, адже не знав, як вгамувати Ніка, той все повторював, що відчуває щось дуже дивне, що з Анкою точно не все гаразд. Запевняючи його у зворотному, він розумів, що його слова звучать абсурдно для людини, яка відчуває свого партнера, а особливо після того, як вибух, що прогримів, відкинув їх на підлогу.

Довго не зволікавши вони увірвались в місце де щойно вирувало полум'я, а точніше в те, що залишилося після цього і де стояла печатка не пропускати магію, він побачив, що немає нічого, ні кімнати, ні печатки, все випалено. На підлозі сиділа його дружина тремтячи від страху, але жива і здорова завдяки тому, що встигла поставити бар'єр.

– Що тут сталося, де Анка? – стурбовано запитав Нік, але відповіді не було. – Де Анка?! – наполягав він на своєму і починав сердитися.

– Я не знаю…, – схлипнула його бабуся. – Все раптом зайнялося і після цього її не стало, – сказала вона як є, але розуміла, що це виправдання звучить жалюгідно від тієї, на кого поклались ці діти.

– Що означає її не стало? Вона перетворилася на дракона та полетіла? Або що? – загарчав Нік від злості.

– Ні… був вибух, і вона зникла…, – казала Нілла, а Орн намагався її заспокоїти і сам зрозуміти, що ж сталося.

– У неї була величезна печатка на спині, отже не могла ж вона вибухнути, – намагався він розсудливо міркувати.

– Так, але..., її сила…, ця міць, вона була безконтрольною, – згадувала Нілла те, що відбулось. – Любий, у неї очі почорніли, я такого ще не бачила, Золоті очі на тлі чорних білків…і роги…. Уявляєш, у неї були роги які виросли в мене на очах супроводжуючись кровотечею, але вона ще не перетворилася на той момент!

– Бути такого не може! – з жахом дивився на дружину Орн.

– Я кажу правду! Мені точно не привиділося!! – наполягала єдина очевидиця події.

– Що це все означає? – не розумів Нік.

– Це може означати лише єдине, – поміркувавши, констатував Орн. – Анка успадкувала свою магію не від діда.

– А від кого тоді, якщо не від нього, у неї тільки дід був драконом, як ви самі казали до цього, – кричав Нік зриваючись на своїх рідних, він дуже переймався тим що сталось з Анкою, адже відчував свою провину, щоправда не розуміючи в чому конкретно завинив, бо все сталось надто швидко. В один момент він відповів їй котра година, і що скоро будуть повертатись в палац, і через мить, не встиг він попрощатись з усіма, вона зникла, залишивши по собі дуже неприємні емоції, а потім біль і порожнеча.

– Так…, але й водночас ні. Судячи з опису і тому, що залишилося від кімнати, дівчина успадкувала силу древніх драконів, тобто попереднього правителя, батька короля Отіса – Гріда Ігніса. Магія давня і сильна, вона не піддається законам і дуже непередбачувана. – повідомив він те, що зміг витягти з залежів своєї пам’яті. – Ми такі дурні! Всі! Як ми могли не помітити цього раніше! – схаменувся Отіс чим навіть налякав оточуючих.

– Що ти маєш на увазі? – перепполохалась Нілла.

– Ні ти, ні я, не звернули уваги на очевидні речі які були перед нами з самого початку. А що саме характерне, навіть Отіс не придав цьому значення.

– Любий ти про що? – не могла Нілла встигнути за потоком думок свого чоловіка.

– Зовнішнішність! Характерні зовнішні черти древніх були в Анки з самого її народження, але чомусь ніхто не звернув на це увагу, – пояснив він.

– Її очі і ікла, – осяяло Ніллу. – От дідько! Як ми могли таке прогавити?!

– Тому що древніх вже давно нема, і ми забули який вигляд вони мали, коли приймали людську подобу. Не кажучі вже про те, що взагалі мало хто це бачив з нині існуючих. Але ж Отіс, я не розумію, чому він це прогавив, невже він так був зациклений на старшій онуці, що не помітив таких очевидних речей, – не розумів він.

– Це все добре і не зрозуміло для мене, але питання, де Анка і що з нею, залишається відкритим, – нагадав Нік про нагальні проблеми.

– Ох…, у цьому і вся проблема. Сила Анки могла з легкістю її знищити під час пробудження, тому що досить сильно пов’язана з емоціями і бажаннями, – сказав Орн і затих, а Ніла в цей час ще більш зблідла.

– Анка коли вбігла в кімнату була чомусь у сильному відчаї, здавалось що вона прагнула зникнути, – згадала Нілла глянувши на Ніка.

У кімнаті запанувала мовчанка.

****

Коли я розплющила очі, відчула заспокійливу прохолоду і побачила, що опинилася на дні озера з безліччю мерехтливих рибок, які сяяли в темряві. Коли я схаменулась що не вмію дихати під водою, швиденько попливла до повітря і жадібно його ковтати. Надихавшись я зрозуміла що знаходжусь в тому гірському озері куди нещодавно літала тому попрямувала на камінчик на якому  відпочивала минулого разу. Коли я на нього залізла, зрозуміла наскільки він мізерно малий. Адже я стала драконом. Як би дико це не було, але тепер я дракон. У мене є лапи та грива, і навіть роги. Такі масивні та деякі з них навіть підкручені. Почувалася я чудово, як Нілла і казала, це все одно що послабити корсет після цілого дня в ньому. На кінчику мого хвоста був вогонь, але скільки б я його не опускала у воду, він навіть і не думав гаснути, це було для мене незвичайно і в той же час я знайшла як себе розважити. Нікуди не поспішаючи, я віддалася моменту, і просто вивчала світ у новому собі образі. Все здавалося не таким, яким я звикла бачити все своє життя. Ті енергетичні потоки про які мені весь час казала бабуся Ніка, тепер я дійсно почала їх бачити довкола, як якісь нитки що пронизують предмети і ширяють у повітрі. Все навколо було сповнене ними і я навіть могла їх торкнутися.