Посріблені літа

Посріблені літа

Посріблені літа таять стежки в минуле
Дістану ніжні спомини зі схову
Коли зустрілись і не розминулись
І йшли в сьогодні - різні, але двоє.

Найперші зустрічі і світлий сонця дзвін
І ночі темної пестливі поцілунки
Весняний дощ, любові перший грім
Помалу скинуті придумані лаштунки

Таємні спомини танцюють тихо вальс
Лоскочуть думку, плачуть і сміються
І серденько заходиться щораз, -
У цьому танці нам не розминуться

Шукаю те, що сховане здавна
В купелю теплу вкину ніжний спомин
Тоді такою сніжною була зима
Тоді так гріли посміх і долоні

Гойдає зірку місяць на світанні
Погладить срібним променем думки
Я поверну тобі твоє кохання
Щохвилі, з кожним подихом своїм

Я начаклую нам сто літ удвох зустріти
Краплинка зілля зрониться прозора
Залишилось додати краплю світла,
Залишилося тільки дочекатись вчора.

***

Над хатою проліг Чумацький шлях
І дихається глибоко і вільно
Зірки готові всістися на дах
Таке чарівне нічне небо України.

Така краса, не відвести очей
І космос ніби втягує у себе
Кудись кометою мене несе
Та моє серце завжди біля тебе

Підслухано в народі

Дві бабусі вік дружили
А рік тому посварились
Діло в виборах було
І гуділо все село

Каже баба Маша: «Треба
Вибирать нам президента
Он один,- він із народу
Обіцяє газ і воду
Пенсії, зарплати, Крим
Все дорослим і малим
Він нікого не зобідить
Сам на ровері он їздить»

Баба Дуся їй навпроти:
—Та стули вже свого рота
То у тєліку він їзде
Виберуть, на шию влізе.
Кажуть, тоже він лігарх
Має віллу і літак
Вже таких не раз було -
Запропало все село
Виберу того, що був
В світ хоч візи відімкнув
Ось в Європу я зберуся
В капелюсі повернуся...

Баба Маша аж регоче
—До Європи вона хоче!
Дусько, ти ото як здрасьтє
Де Європа, де зарплати. 
Ось нам новий молодий
Дасть зарплати-доляри
Штири тищі, чуєш, Дусько?
От тоді гуляти будем!

Баба Дуся аж синіє
—Манько, та чи ти здуріла?
Звідки будуть ті зарплати
У простого лєхтурату?
То ж податки всі ховають
В пенсії не відчисляють.

—Дусько, баба Маша каже,
Ось побачиш ти сама
Він баригам ще покаже
Як почнеться вже весна.
Всіх проклятих крохоборів
Всіх посадить, от тоді
Ще побачим, хто Європа!
І кінець буде війні.

Так балакали-судили
Розмовляли аж поки
Насмерть не пересварились
Та й розбіглись у боки.

Рік минає, баба Дуся 
Круте бабі Маші дулю:
—На, оце твої зарплати - 
Зжерли наші депутати
Йди, Шарка он продавай
На платіжки його здай

Баба Маша аж сичить:
—Щоб ви виздихали всі
Я же ж вірила, їй-богу
Влада буде із народу
А воно... оті дрищі
Обдурили ж нас усіх:
Де то видано за газ
На два щоти гроші дай
Де їх брати, кого лиха?
А бодай же отим злидням
Все життя отак було, 
Як тепер у нас село
———
Отакий елєхторат... 
Отакі от бабці
Вибирали президента 
під тином на лавці

***
Сиплють зорі золотий пилок
Промінцем золотить сонце губи
Перекинуто у Всесвіті місток
Струменить тепло з грудей у груди.

Як стрічає сонце новий день
Як стрічає ночі синя темінь
Так зустрілись ми з тобою десь
Десь з'єднались-сплавились у кремінь.
 

Хотілося б…

Хотілося б потрапити у хмари
Де музи солоденькі шепчуть сни
Де громовержці гатять у литаври
Як ніби там війна, але нема війни
Хотілося б бродити по узліссях
Де мавки ніжно пестять чумаків
На берег річки, де русалка сміхом
Заманює у глибінь простаків
Хотілося б пірнути на дно моря
Де у Нептуна грізний є тризуб
І виринути з хвилею нагору
Де чайки тужно квилять на біду
Хотілося б потрапити у казку
Хотілося б впізнати наяву
Як чаклування привертає ласку
А відьмин кіт муркоче пісеньку свою

Буваю поринаю в світ незнаний
Де все це є і де я гість на мить
Може колись все виллється віршами
В реалії буття, в якому треба жить.

Коронапокаліпсис

Часи, коли вмирають без війни
Коли до Бога тисячами йдуть
З усіх країн, і неважлива суть
Ти німець, чи єврей
Багатий, чи бідак, 
На всіх одна біда
На всіх один кулак.

Відкриється все дно 
Без масок замасковані 
З безодні душі зринуть:
Людина ти, чи ні,
А чи стріляєш в спину.

Господь засів у зал,
Включились рампи, світло:
Йде репетиція останнього суда...
Під назвою коронапокаліпсис.
 

Макака

Стрибає макака із гілки на гілку
Із милою мордою дує в сопілку
Чіпляється лапами, пузом, хвостом
Кумедна тваринка... поки під мостом

Тому підлизала, тому поспівала
Помалу макака відомою стала
От звірі зібрались і вибрали дружно
Макаку всадили на гілку потужну

Макаці дали право правити ними
І скіпетр вручили з лихої години
Макака сміялась щаслива до сказу
І круто всіх звірів покрила одразу

У нору заперла того, хто кричав
Всім писки заткнула хто і не нявчав
Сказала макака: а що ж ви хотіли
Зате ж не стріляють у лісі похилім

Макака росте, вже отак не стрибає
Погладшала, гордо глядить з п’єдесталу
В зеленому вітті макаці так зручно
Плювать на усіх, хто внизу стоїть кучно
Макака щаслива і думать не треба -
За неї сказали, зробили що треба