Розділ 28.Я обираю тебе.

Червоні лазерні промені розрізали темряву.

Підземелля завмерло.

Ніхто не наважувався поворухнутися.

Голос Віктора лунав із прихованих динаміків, холодний і спокійний.

— Знаєш, Джоне... ти завжди був надто передбачуваним.

Заради неї ти готовий віддати все.

І саме це зробить тебе слабким.

Джон мовчки заслонив Анабель собою.

Вона відчула, як його долоня знайшла її руку.

Міцно.

Ніби він боявся, що варто відпустити — і вона зникне.

— Я не боюся померти, — тихо сказав він.

— Я знаю, — прошепотіла Анабель.

— Я боюся лише одного...

Він повернувся до неї.

У його очах більше не було злості.

Лише любов.

— Що більше ніколи не побачу тебе.

Її серце стиснулося.

— Не кажи так...

Вона торкнулася його обличчя.

— Ми виберемося.

Разом.

Раптом підземелля освітили потужні прожектори.

Попереду стояв Віктор.

Сам.

Без охорони.

Він повільно аплодував.

— Гарна промова.

Майже змусив мене повірити в кохання.

Джон зробив крок уперед.

— Це між нами.

Відпусти її.

— Ні.

Віктор усміхнувся.

— Насправді все життя це було між мною і нею.

Він дістав із кишені маленький пульт.

— Перед тобою вибір.

На стіні загорілися два великі екрани.

На першому — Маркус і люди Джона, замкнені у вогняній пастці.

На другому — Елла, прикута ланцюгами в іншому крилі підземелля.

Анабель зблідла.

— Ні...

— Натискаю кнопку.

Ти встигаєш урятувати лише одну сторону.

Друга загине.

Тиша стала нестерпною.

— Обирай, Джоне.

Друг.

Чи сестра жінки, яку ти кохаєш.

Джон завмер.

Маркус...

Людина, яка була поруч із ним майже все життя.

Елла...

Єдина рідна людина Анабель, яку вона щойно знайшла.

— Час пішов.

Десять...

Дев'ять...

Вісім...

Анабель дивилася на Джона.

Вона бачила, як йому боляче.

— Джоне...

Шість...

П'ять...

Вона раптом зробила крок уперед.

— Я обрала.

Усі обернулися до неї.

— Якщо потрібно когось віддати...

Вона глибоко вдихнула.

— Забери мене.

Не їх.

Не Джона.

Мене.

— Ана! — крикнув Джон.

Вона озирнулася.

По її щоках текли сльози.

— Я не переживу, якщо через мене загинуть люди.

Джон підійшов до неї.

Його голос тремтів.

— Не смій навіть думати про це.

— Але...

— Ні.

Він узяв її обличчя в долоні.

— Послухай мене уважно.

Я ніколи...

Чуєш?

Ніколи не дозволю тобі пожертвувати собою заради мене.

Вона більше не могла стримувати сліз.

— Але я кохаю тебе...

— І саме тому...

Він притулився своїм чолом до її.

— Я обираю тебе.

Не тому, що ти слабша.

А тому, що без тебе моє життя втратить сенс.

Віктор мовчки спостерігав за ними.

Потім повільно засміявся.

— Саме такої відповіді я й чекав.

Він натиснув кнопку.

Та замість вибуху...

Пролунав інший звук.

Оплески.

Із темряви вийшли десятки озброєних людей.

Вони оточили Джона й Анабель.

Віктор усміхнувся.

— Насправді вибору ніколи не було.

Я просто хотів переконатися...

Що ти дійсно кохаєш її настільки сильно.

Він підняв пістолет.

І спрямував його просто в серце Джона.

— Тепер час перевірити...

Чи вона готова померти за тебе.