Розділ 3. Під захистом ворога.

 Вибухова хвиля прокотилася будинком.

Сигналізація завила так голосно, що Анабель інстинктивно затулила вуха.

— Джоне... що відбувається?

Він навіть не озирнувся.

— За мною.

Його голос був холодним і спокійним, ніби вибухи були звичною частиною його життя.

Він міцно взяв її за руку й повів довгим коридором.

— Мені боляче...

— Краще нехай болить рука, ніж я втрачусь тебе.

Ці слова змусили її завмерти.

Вони забігли до гаража.

Троє чоловіків у чорному вже чекали біля броньованого позашляховика.

— Містере Блеквуд, територія не чиста.

— Вивозимо її.

— А ти?

— Я їду з нею.

Охоронці здивовано переглянулися.

— Але...

Джон лише кинув на них один погляд.

Цього вистачило, щоб усі замовкли.

Автомобіль мчав мокрою дорогою.

Анабель мовчала.

Її серце калатало так сильно, що вона майже не чула шуму двигуна.

— Тепер поясниш?

Джон дивився у вікно.

— Ні.

— Чому?

— Бо що менше ти знаєш, то довше проживеш.

Вона різко повернулася до нього.

— Я більше не дитина!

Він нарешті зустрівся з нею поглядом.

— Саме тому я боюся.

— Ти... боїшся?

Він нічого не відповів.

Через сорок хвилин вони під'їхали до величезного маєтку, захованого серед соснового лісу.

Високі ворота.

Озброєна охорона.

Камери.

Собаки.

— Це твій будинок?

— Це єдине місце, де тебе поки що не знайдуть.

— Я нікуди не залишуся.

Анабель рішуче відкрила дверцята автомобіля.

Не встигла зробити й трьох кроків, як із-за дерев почувся глухий постріл.

Куля влучила в металеві ворота за кілька сантиметрів від неї.

Джон за мить опинився поруч.

Однією рукою він притиснув її до себе, іншою вихопив пістолет.

— Усередину!

Його голос був таким грізним, що навіть охоронці завмерли.

Джон прикрив Анабель собою, поки вони забігали до будинку.

Коли важкі двері зачинилися, вона все ще тремтіла.

— Це... це було через мене?

Він мовчав.

— Джоне...

Він повільно підійшов ближче.

— Послухай мене дуже уважно.

Від сьогодні ти житимеш тут.

Без мого дозволу не виходитимеш за межі будинку.

І нікому не довірятимеш.

Навіть тим, кого знаєш усе життя.

— Чому?

Джон заплющив очі лише на мить.

— Бо серед твоїх ворогів є люди, яких ти називаєш родиною.

У цей момент телефон Анабель завібрував.

Повідомлення було лише з двох слів.

«Наступна куля.»

Сподобався розділ? ❤️ Поставте «Подобається», підпишіться на мій профіль і напишіть у коментарях, як ви думаєте, що буде далі.