?

Білий лист паперу лежить на столі,

Що ж на ньому мені написати?

Все просто, напишу те, що в голові,

Те, що вголос не можу сказати.

Тут не буде граматично правильних речень,

Будь-як розставлені крапки та коми.

Можна зробити багато зауважень,

Тому не треба це бачити знавцям укр.мови.

Тепер переходжу ближче до суті,

Тут буде про все: вигадане й справжнє,

Приємне й не дуже, моменти забуті                                                                                      І те, що запам'ятаю назавжди.

🤍

Любов у кожного своя,

І розуміє її кожен, як захоче.

Моя ж любов тендітна, як струна,

Що ледь у серденьку тріпоче.

Вона така маленька і невинна,

Але водночас сильна і терпка,

Можливо, навіть безнадійна

Або ж, неначе той полин, гірка.

Колюча, як гілочка троянди,

Як скеля, велика і міцна.

Куди б я не подалась у мандри,

Не забуду і не зраджу її я.

🤍

Чи існує взагалі кохання?

Таке дивне це питання.

В кожного різне його розуміння,

І навіть тут треба мати везіння.

Чи може бути воно взаємне?

Напевно, тоді, коли залишається таємне.

Так, щоб аж метелики в животі,

Без болю і нервів на межі.

Без ревнощів, зневіри й брехні,

Так, ніби ми у фільмі чи сні.

Так, щоб літати думками у хмарах,

Так, як пишуть поети у своїх романах.

Щоб це було з погляду першого,

Просто й водночас неперевершено.

Так, щоб до останнього подиху разом,

І в наступному житті зустрітися знов.

🤍

Пиши мені, навіть якщо з помилками,

Пиши тоді, коли  відстань між нами

Пиши, навіть якщо не вчасно

Пиши тоді, коли нічого не ясно.

Тоді, коли зовсім не в тему

Тоді, коли треба вирішити проблему.

Пиши про життя і події.

Пиши про свої кримінальні дії.

Тоді, коли гарна погода

Пиши, навіть якщо є перешкода

Пиши похмурими й сумними днями.

Тоді, коли небо плаче дощами.

Навіть після 12 години,

Навіть, коли немає причини.

Пиши, коли на роботі чи вдома,

Коли твоє тіло вимучить втома.

Коли я не в мережі,

Коли це переходить межі.

Пиши, коли викуриш останню сигарету.

Пиши, навіть якщо це кінець куплету.

​

🤍

Мокрий асфальт від осінніх дощів.

В руках стаканчик ароматної кави.

Час для зустрічі посеред вечірніх дворів,

І щоб слухати в навушниках сумні октави.

Час для змін, переведення годин,

Депресії, головного болю й застуди,

Коли в повітрі вирує вірус один,

І хворіють на нього виключно люди.

В мене він дуже давно,

Невиліковно, нескінченно, хронічно.

Лиш про це не знає ніхто,

Не готова про це я сказати публічно.

Холодні ранки і ще трішки теплі дні.

Пожовкле листя й осіння злива.

Без парасольки, та байдуже мені,

Бо мій діагноз ̶ "Любов’ю одержима"!

🤍

Моєї любові вистачить на двох.

Я одна зможу цю порожнечу закрити.

Захищу від болю, страху й тривог,

А що ти навзаєм можеш зробити?

А навзаєм нічого не хочу, не треба,

Головне, що ти просто поруч є.

Милуватись тобою  ̶  це звичка, потреба,

Від цього швидше б'ється серце моє.

🤍

Випадкових зустрічей на цій землі нема.

У кожної несподіванки є своя ціль й мета.

Так само не буває зайвих людей.

Всі потрібні для найбожевільніших ідей.

Одні руйнують наші геніальні плани,

Інші лікують найболючіші рани.

Є ті, які дають нам силу, щоб вперед іти,

А через деяких хочеться півночі плакати.

Дехто дарує тобі діамантові крила,

А хтось ніяк не дозволить підняти вітрила.

Всі слова, моменти і люди не випадкові,

Але світу терміново потрібно більше любові!

🤍

Шукаєш всюди й не знаходиш.

Знаходиш там, де не шукаєш.

Сумними вулицями марно бродиш,

А на подвір'ї своєму ж зустрічаєш.

В полон своїх очікувань поринаєш ̶

Цього собі ніяк не заборониш.

Постійно думаєш й чекаєш

І просто так забути не дозволиш.

🤍

В повітрі смак літнього смузі.

Зараз ми з тобою просто друзі.

Ця історія почалась в першому класі.

Тепер розійшлися дороги наші.

Це була так звана дитяча любов,

Через пару років спробували знов.

Не судилося, перегоріло, пройшло,

І почуттів уже ніяких не було.

🤍

Нас об’єднує ще не випита кава,

Яку ми завжди відкладаємо на потім.

А що після неї, закінчиться уся драма?

В серце впивається мільйони колючих дротів.

Пишу про тебе в нотатки свого телефону,

Розказую всі деталі нашої історії.

Не вірю, що вже кінець марафону.

В практиці зустрічей не буде, хіба лиш в теорії.

🤍

Останні дні серпня ще трохи теплі,

Та десь в небі кружляє осіння прохолода.

Думки про зиму такі нестерпні,

А настрій мінливий, як погода.

А все ще попереду, бабине літо.

І перший сніг, що взявся зненацька.

Ще грають футбол за вікном діти,

І все ж, осінь така чудернацька.

Кава з корицею чи гарбузове лате?

Що з цього краще обрати?

Та кажу і ще раз, уже вп'яте:

За літом все одно буду сумувати.

🤍

Я ніколи не любила каву

І раніше її взагалі не пила.

Але тоді вона гарячіша за лаву