Розділ 40

Не знаю що допомогло, заспокійливі ліки чи більш тверезе мислення, та я почала шкодувати про свою поведінку. Я не мала права так з ним поводитись ні морального, ні за тутешніми законами. Сподіваюсь, він скоро прийде і вислухає мене.

Омран повернувся лише вранці, і я дуже сильно йому зраділа.

- Вибач мені, Омране, я була шокована звісткою і мною керувала лють.

Я навіть не дала чоловікові зайти до палати, він був у дверях, як я почала перепрошувати. Хотілось якнайшвидше загладити свою провину перед ним. Ніч була досить довгою, щоб обдумати всю ситуацію. І надто безсонною, щоб не усвідомити і не прийняти. Як би важко не було, та я змушена прийняти смерть дідуся. А ще усвідомити, що Омран – єдина близька мені людина у цьому чужому світі. І без нього я почала почуватись дуже самотньою і спустошеною.

- Та ні, ти мала рацію. Більше я не братиму рабів. - Чоловік виглядав дуже стомленим, мабуть, теж усю ніч не спав через мене.

- Ні, це неправильно. А хто даватиме їм надію на життя? Якщо я своїми словами заберу стільки невинних життів, хіба зможу жити спокійно? Відсьогодні я тебе підтримуватиму у цій справі, хоч і хвилюватимусь про твій зв’язок із бандитами. - Я була впевненою у своєму рішенні. Я – дружина пана, і доведу свою відданість. Щиро всміхнулась чоловікові і направила до нього руки, щоб він підійшов і доторкнувся. Вперше я боялась, що не захоче моєї уваги.

- Нема чого хвилюватись, я про них нічого не знаю і ніколи не виведу правоохоронців. Тому і не можу зв’язуватись із рідними полонених, вони не знають свого місцезнаходження.

Омран поволі підійшов і взяв мої руки у свої сильні і гарячі долоні. Він пояснював усе з виразом жалю на обличчі. Навіть уявити не можу, як нещасний хлопчина, який втратив найріднішу людину, зміг зв’язатись із тими нелюдами і витягувати з їхнього смертельного зашморгу невинних людей. Я ж і досі не знаю, у якій країні тоді була, коли Хасан мене викупив. Тепер же знаю, що на пустельних землях є неконтрольовані території, на яких міцно засіли збройні угрупування.

- Твоя правда, це дуже складний і небезпечний шлях, та життя того варте. Ти вибачиш мені?

- Лише за однієї умови! - Омран ще більше став похмурим і серйозним. Він дуже строгим тоном промовив ці слова.

- Якої? - Я одразу занервувала і з острахом чекала відповіді. Навіть не могла припустити, про що піде мова. Раніше після таких слів мене чекало щось дуже вагоме і зазвичай неприємне. Сподіваюсь, ми не повернемось знову туди, звідки починали.

- Ти підеш зі мною на весілля друзів.

На деякий час між нами зависла напружена пауза. Аж поки мій чоловік не почав голосно сміятись і до мене не дійшло, що він спробував пожартувати. Або я зовсім до цього не готова, або він аж надто добре зіграв свою роль. Скільки ще всього я про нього не знаю, виявляється, поважний і строгий пан уміє жартувати. Як і бути стриманим і терплячим стосовно мене.

- Так, свято мені зараз не завадить. - Я усміхнулась йому у відповідь, бо дійсно зраділа, що зможу трохи відволіктись і забутись.

Через кілька днів мені дозволили повернутись додому. А от переліт категорично заборонили. Я зрозуміла, що мушу заспокоїтись і думати про дитя під серцем. Перша вагітність минула добре, хоч мені тоді здавалось, що я багато нервувала. А зараз постійно виникають ускладнення, бо вся вагітність – суцільні потрясіння.

Близько тижня я намагалась дотримуватись ліжкового режиму. А потім зрозуміла, що довго так не протягну. Тому ми з Фаріде багато гуляли у дворі, де на мене перестали косо дивитись. Не знаю, що саме цьому посприяло, та сподіваюсь, вони зрозуміли, якою саме я є. Фаріде каже, що всі служниці ледь витерплювали поганий характер Іман і її постійні забаганки. Оскільки саме я стала причиною її зникнення, це цілком могло вплинути на раптове добре ставлення. Ну і законна дружина пана вважається його частиною, тому повага майже на одному рівні.

А згодом Омран дозволив нам із Фаріде пройтись по центру містечка. Без охоронців не обійшлось. Спочатку мене це бентежило, та коли ми зайшли у бідний район, я була рада мати за спиною кількох сильних чоловіків. Я ж серед усієї розкоші зовсім не мала нагоди побачити життя звичайного єгипетського народу. А, виявляється, живуть вони досить бідно, жінки майже не працюють, бо доглядають за дітьми і домівкою. А от чоловіки майже живуть на роботі, щоби прогодувати свою сім’ю. Тепер робота працівників на фермі мого чоловіка здалась мені досить хорошим варіантом із чудовими умовами.

Найбільше мені сподобалась крамниця з арабськими парфумованими маслами. Таких чудових ароматів я ніколи в житті не відчувала. Тож зупинитись на одному не змогла і прикупила декілька найкращих.

Після прогулянки я почувалась геть знесиленою. Тому прийняла душ і лягла спати, отак, посеред білого дня. Тільки заснути мені не дав неочікуваний сюрприз.