Розділ 38

Напевно, цей тиждень – один із найкращих у житті Омрана. Перед постійними справами і рутиною він вже давно не вибирався на море. Ця незапланова зупинка виявилась дуже вдалою. І не лише море радувало теплом і спокоєм, такою стала його Хадія. Подарунок долі. Вона нагадує чоловікові дитину, наївну і щиру, з величезним люблячим серцем. Поки що у ньому не знайшлось місця для нього, та це лише питання часу і терплячості. Він хоче бачити у блакитних очах блиск кохання, і побачить його неодмінно.

Виявляється, у неї дуже красива усмішка. А ще вона кумедно зморщує ніс. Уміє радіти життю і насолоджуватись ним. Дівчина не шукає користі, зовсім, а це величезна рідкість. Для неї важливі лише рідні люди, й Омран поверне їх коханій. Законна дружина. Його Хадія. Знає, що інколи поводиться егоїстично і диктує правила, однак не може стриматись. Щодо хустки жінка сама повинна прийняти рішення, однак він більше не міг дивитись на захоплення білим волоссям оточуючих. Тільки він має право на нього дивитись. Законний чоловік, батько дитини коханої мусульманської жінки.

Близько вечора вони приїхали до маєтку. Хадія міцно спала, тож Омран вирішив не будити її. Як тільки заїхали у двір, їх зустріла Іман із неабияким здивуванням. Жінка одразу схопилась із місця і підійшла до автомобілів.

- Дарма ти сюди навідався, Омране, цей дім тобі ніколи не повернути, бо він уже не належить мені. - Гордо та впевнено промовила Іман, зверхньо дивлячись на колишнього чоловіка. Вона не могла стримати задоволеної посмішки. Помста виявилась дуже солодкою, і це добре, що він навідався, аби побачив на власні очі, як втрачає усе.

- Так, твоя правда, він більше тобі ніколи не належатиме, бо я тут знову господар. Людина, якій ти продала маєток, – мій підлеглий. Тим більше всі охочі покупці – мої люди. - Пан Омран радо показав, хто є хто. Він гордо оглядав усе довкола, так, ніби Іман зовсім не було поруч. Не з тим вона надумала тягатись, от і поплатиться за ниций вчинок.

- Що ти таке вигадуєш, Омране, і звідки ти знайомий з такими поважними чоловіками? - Іман дуже злякалась, але намагалась не показувати цього. Вона не вірила у правдивість слів чоловіка і чекала пояснень.

- Ти не викликала у мене довіри з самого початку. Якби дядько не наполіг, то я б не одружився із тобою. Ти намагалась обібрати мене до нитки, а натомість сама втратила все. - Омран розчаровано дивився на Іман. Він відкрито натякнув про своє багатство, яке вправно роками ховав від неї.

- То ти обдурив мене!? - Жінка аж сполотніла від почутого. Вона намагалась зрозуміти, як далі діяти. Тільки нічого розумного не спадало на думку.

- Ні, просто не розказував усього про себе. Якби ти погодилась по-доброму розлучитись, отримала б набагато більше. А зараз забирай свої гроші і звільни мій дім, а ще забудь до нього дорогу. - Омран виплеснув усю злість на колишню дружину і наостанок поставив її на місце.

- Сподіваюсь, твоя українка зробить з тобою те саме, що ти зробив зі мною! - Голосно закричала вона, ледь не мліючи від злості і розчарування. Жінка дуже пошкодувала про свій вчинок, однак старанно це приховувала, звинувачуючи у всьому колишнього чоловіка.

Іман гордо підняла голову, взяла гроші від Хасана і впевнено сіла у свій автомобіль. Вона пішла з життя Омрана назавжди. Ніколи цим шлюбом не дорожила, все, що було потрібно, – це гроші і статус. Їх вона отримала, тож зможе за себе постояти.

Омран радісно дивився їй услід. Позбуватись нещирих людей виявилось досить приємним моментом. Це не він врятував Хадію, а вона його. Іман біля цієї щирої жінки і близько не стояла.

...

По приїзді додому Омран встановив важливе правило – сніданок і вечерю завжди проводити удвох і за ними ділитись навіть найменшими переживаннями. Тож сьогодні за сніданком я мала що розповісти.

- Омране, я жодного разу на фото не бачила дідуся, це так мене тривожить. Звісно, він міг просто не попадатись у той час навулиці, але це дивно. - Я була геть розгубленою, у голову лізли погані думки, та я одразу їх відкидала. Принаймні намагалась це зробити.

- Твої переживання даремні. Коли у тебе огляд у лікаря? - Я зрозуміла, що Омран просто вирішив змінити тему. Напевно, вважає мої здогадки нісенітницями.

- Сьогодні. Якщо хочеш, можемо разом піти. Лікарка проведе УЗД і навіть скаже стать. - Мені не сподобалась реакція чоловіка, та все ж я вирішила підтримати його розмову. Якщо розсердиться, то точно нічого не з’ясується.

- Звісно, що я буду з тобою, хіба можна пропустити його перше відображення?! А стать ми не дивитимемось, хай буде сюрпризом. - Омран відволікся від їжі і задоволено мене розглядав. Я теж насилу видавила посмішку.

- А як бути з рідними? - Мудрою жінкою мені таки не бути. Хай сердиться, лиш нехай допоможе розібратись.

- Добре, якщо лікарка дозволить тобі приємні сльози від голосу рідних, то ти їм зателефонуєш.

- Омране, невже ти дозволиш мені? - Він же зараз не жартує? І чому ж я раніше не надумала попросити про дзвінок?

- Так, давно пора їх порадувати. - Омран чекав подяки від мене за свою доброту. Він пальцем показав на свою щоку, натякаючи, що заслужив поцілунок. Я миттю вскочила з місця і підбігла до чоловіка. Поцілувала його у щоку і, вхопивши за руку, потягла з-за столу. - Ходімо скоріше до лікарки!

- Тобі й авто, мабуть, не потрібне, сама побіжиш. - Він ще не встиг поїсти, тому швидко витерся серветкою і піддався моїй волі.

Самопочуття у мене було значно краще, цьому посприяло морське повітря і відсутність стресів. Впевнена, що сьогодні я ощасливлю рідних своєю появою.