Розділ 33

Як ти почуваєшся? - Омран зайшов до мене ввечері. Стало приємно, звук автомобіля у дворі почувся кілька хвилин тому, а отже, він одразу поспішив до мене. Мабуть, і правда так сильно хвилюється.

- Вже краще. Невже ти приніс новини? - Радісна усмішка сама з’явилась на обличчі, а очі пройшлись по його кишенях.

- Так. Тут фото твоєї донечки. - Омран вийняв із внутрішньої кишені піджака той самий довгоочікуваний конверт і простягнув його мені.

Я радісно взяла його з рук чоловіка. Настуня... Донечка на фото, усміхаючись, бігала по бабусиному дворі. Материнські очі наповнились щастям і сльозами водночас. На емоціях я обійняла Омрана й отримала відповідь.

- Це не все, ще я дізнався стан здоров’я твого чоловіка.

Знову з небес на землю. Я обережно відсторонилась і з тривогою запитала:

- Що з ним?

- Він здоровий, і ніякого раку не було. За словами лікаря, аналізи переплутали і через короткий проміжок часу йому про це дали знати.

- Хіба таке можливо? - Я згадувала поведінку чоловіка тоді, у лікарні, і розуміла, що можливо. Андрій просто не міг так блискуче грати роль. Мабуть, лікар розповів правду.

- Надто багато збігів, і неправдива хвороба, і полон.

- Це, мабуть, Оля – моя подруга. Вона завжди хотіла собі Андрія забрати. Але ж не такою ціною. - Згадалось, як Ольга завжди чіплялась до Андрія, а після тривалого мовчання раптово повернулась і стала такою милою. І як раніше це мене не насторожувало? Саме з появою Ольги у нашому житті все почало йти крахом. Але ж це жорстоко не лише стосовно мене, але й стосовно нього і всіх рідних.

- Іноді вороги дуже близько до нас. До речі про них, я розлучаюсь із Іман. Як тільки буду вільним, ми одружимось.

- Розлучаєшся? - Його слова мене вкрай здивували. З одного боку, треба радіти таким змінам, адже сил боротися з Іман у мене немає. Та й досвіду теж. А, з іншого, стало дуже прикро, бо саме я стала причиною розірвання шлюбу. Хай ненавмисне, та факт залишається фактом.

- Так, вона прагне лише грошей. Тому забирає всі мої володіння. За законами, я нічого не можу вдіяти. Що ти на це скажеш? - Чоловік виглядав стривоженим і розгубленим у цю мить. А я вкотре здивувалась, ніколи б і подумати не могла, що для чоловіка дитина може бути аж настільки важливою.

- А що тут казати, я не втручатимусь у ваші справи.

- Ти не боїшся бідності? - Здивовано спитав Омран, а я не могла зрозуміти його реакції. То он для чого він усе це мені сказав. І досі сумнівається, а дарма.

- Ні! Я завжди допомагала чоловікові з грошима і не боюсь роботи. Це нормально, щоб гроші у дім приносили обоє. - Тільки де мені тут працювати? Ще й з такою професією.

Чоловік загадково посміхнувся і поцілував мої руки. Він пішов, щоб залишити купу запитань у моїй голові. Чомусь мені здається, що поїдемо ми до його родичів. І там для мене почнеться нове випробування. Сподіваюсь, ці люди не схожі на батьків Андрія, та чи може мені пощастити?

...

Пройшло кілька тижнів... Пан Омран з Тетяною йшли у незвідану для неї дорогу. Він мовчки озирнувся на свій дім, і ніби, з ним прощався. Так треба, для сторонніх очей. Іман не втрималась і задоволено за ним спостерігала. Жінка озирнулась на задній двір і помітила відсутність робітників.

-Омране де мої робітники? – Жінка різко засумувала, вона не могла зрозуміти, що відбувається.

-О! Забув сказати на прощання. Я вчора відпустив усіх робітників, і навіть більше, виплатив їм всі гроші з нашого рахунку. – Омран радісно розповідав колишній дружині про свої витівки. Так вже і кортіло обвести її довкола пальця. Неприхований переляк жінки прийшовся йому по душі. А він ж попереджав.

-Що ти кажеш, яке ти мав право? – Іман накинулась на чоловіка із звинуваченнями. Вона думала як його покарати, адже він діяв не за рішенням суду, і відкрито порушував її права. Тільки про які права йдеться, коли всі робітники підписували договір, у якому погоджувались на звільнення, якщо так вирішить господар. Ще й робітників з поля звільнив. Але грошей він точно не мав торкатись.

- Ще вчора я  тут був хазяїном, тому вчинив як вважав за потрібне. Ти сказала що забираєш маєток і ферму, про гроші і слуги, мови не було. Тому Аллах тобі у поміч, ставай до роботи, щоб все встигнути.

Чоловік голосно розсміявся і сів у авто. Іман залишилась на самоті, розглядала все довкола і не знала як їй далі бути.

...

-Хасане, як ідуть наші справи? - Серйозно спитав Омран, він через усі ці сімейні розбірки, геть запустив роботу.

-Все добре пане, завтра я перепишу все знову на Вас. – Хасан радісно заспокоїв пана. Він був дуже вірним слугою і умів берегти таємниці. Тим більше тільки йому їх безсумнівно довіряли.

-Добре, а як щодо Іман? – Чоловік прагнув розбити зрадницю вщент, і добре знав як це зробити.

-Я негайно відправлю до неї наших таємних покупців. Думаю через тиждень ви повернетесь додому пане. Тільки урожаю може пропасти...

- Урожай шкода, та ми повернемось і все виправимо. Я сподіваюсь на тебе. – До кінця щасливим чоловік почувався лише дихаючи солодкими ароматами стиглих фруктів. І ніколи не пробачив би втрати свого місця, тому й зробив усе, щоб повернути своє.

-Ти викупив, те що я просив? – Знову серйозно спитав пан Омран, він боявся, що щось піде не так. Так хотілось знову здивувати Тетяну приємним сюрпризом. Вона ж і не здогадується. Сидить сумна і перелякана, притиснувшись до дверцят. Де ж зараз її думки?

-Так пане, не хвилюйтесь, як приїдемо вже все чекатиме. – Хасан намагався не відволікатись від керма, тому обережно зрідка заглядав у дзеркало заднього виду, щоб бачити задоволеного пана.

Пан Омран радісно спостерігав за Тетяною, і з нетерпінням чекав відкрити їй правду про себе. Вона стане першою жінкою, яка про все дізнається. Її щира реакція завжди приносить чоловікові неочікувані сюрпризи. Мабуть так буде і цього разу.