Розділ 32

Пан Омран довго вагався перед тим, як знову впустити рідних Тетяни у її життя. Та все ж страждання дівчини виявились для нього нестерпними. Вона здійснить для нього неможливе, він же відповість взаємністю. Хто ж міг подумати, що жест добра випаде йому на руку. Чоловік нещасної не втрачав час дарма, ба більше, саме він позбувся надто хитровидуманим і жорстоким способом від вірної жінки. Важко, мабуть, зненавидіти досі не знайому людину, та Омранові одразу вдалось. Вже не для Тетяни, а для себе він мусить у всьому розібратись. Розібратись і покласти край минулому.

Як тільки пан вийшов від Тетяни, його хороший настрій одразу зіпсувала розлючена Іман. Зі своїм життям він геть забув розібратись.

- Що відбувається у цьому домі за моєю спиною?! - Іман почала галасувати під самими дверима Тетяни. Вона навіть не заперечувала, що підслуховувала їх. Жінка аж трусилась від злості і зовсім не вибирала слова.

- Я вранці хотів прийти до тебе, ну що ж, поговорімо сьогодні. - Пан Омран залишався спокійним, бо розумів, що сам винен у всьому. Як заспокоїти дружину, чоловік уже придумав. Він взяв жінку за руку і повів до її кімнати. Став перед нею і впевнено почав:

- Я прошу у тебе згоди взяти другу дружину! Сподіваюсь на твою розсудливість і повагу до власного чоловіка. - Реакція була очевидною, Іман надто горда і любить себе, вона ніколи не погодиться на таке. Однак, за законами, Омран мусив у неї спитати. Та й всяке буває, може, і погодиться заради фінансових благ.

- Що? - Вона була ошелешена його словами, і після короткої паузи сказала: - Ніколи цьому не бути. Хто вона? Та українка? - З ненавистю Іман згадувала чужинку, бо добре розуміла, що це саме вона.

- Так, її звуть Тетяна. - Чоловік щасливо посміхнувся і з гордістю промовив її ім’я.

- І що у ній такого, чого нема у мені? - Іман цього не могла зрозуміти. Вона гарна, яскрава і розумна жінка, яка розуміється на поведінці у вищому суспільстві. А Тетяна – лише перелякана чужоземка з незрозумілою зовнішністю. Бліда, мов міль, худа і волосся це, як у альбіноса.

- Під її серцем моя дитина. - Гордо промовив Омран. Він остаточно добив дружину цією новиною.

- Яка дитина, цього не може бути. Я стільки років не можу завагітніти. Вона дурить тебе! - Іман зрозуміла, що остаточно втратила чоловіка, вона дуже злякалась. Відкинувши свою гордість убік, жінка підійшла до чоловіка і намагалась ніжністю його переконати. Вона показувала свою щирість і любов, так лише його дружина може, а інші жінки – це пусте.

- Ні, я впевнений у батьківстві. А ти, мабуть, мене обманюєш щодо свого здоров’я. - Чоловік грізно промовив і відвернувся від обіймів дружини. А ще тому, що не міг брехати їй просто в очі. Самому собі важко зізнатись.

- Це не так! Як ти можеш так казати? - Іман розсердилась на чоловіка, до сьогодні вона не сумнівалась у своєму здоров’ї. Лікарка стверджувала, що причина невдач криється у несумісності. Саме тому вона і досі не завагітніла.

- То ти згодна? - Пан не хотів більше з’ясовувати стосунки. Все, що було потрібно від дружини, це чітка й остаточна відповідь.

- А якщо ні? - Іман дивилась на Омрана злісно і водночас налякано. Вона ніколи не дозволить собі бути у тіні іншої жінки. Погодившись на другий шлюб, сама себе закине у прірву самотності і приниження. Такому точно не бути.

- То я розлучусь із тобою. - Пан розвів руками і з неприхованою байдужістю дивився на дружину. Це буде невелика втрата для нього, стосунки за останній час і шлюбом не назвеш. На початку хоч якісь почуття були, та вони швидко розвіялись.

- Ні! Це я розлучуся з тобою. Ти так мріяв про спадкоємця, щоб передати йому ферму і будинок. Твої мрії щойно розбилися вщент. Я заберу у тебе все, ти голим підеш звідси. Все, що ти даси синові, будуть нескінченні злидні. - Іман виплеснула на чоловіка всю свою злість, вона намагалась зробити йому ще болісніше, ніж він зробив їй. Тільки принизивши його остаточно, вона зможе заспокоїтись. Більше не потрібно грати роль покірної дружини, вона знищить у цьому чоловікові пана назавжди.

- То он як ти мене кохаєш? - Омран фальшиво посміхнувся і радів, що скоро позбудеться змії з власного дому.

- Хай покарає Аллах зрадників! - Іман розчаровано дивилась на чоловіка, вона грала роль жертви.

- Ти ж освічена жінка, добре знаєш, що, за нашими законами, після розлучення кожен зможе отримати лише своє майно. Як це ти надумала забрати мій дім і ферму? - Колись усе майно і дійсно було записане на Іман, так треба було, щоб владнати деякі справи. Як тільки все налагодилось, Омран все повернув назад.

- Так, я освічена. Тому внесла деякі поправки у договір. - Жінка підійшла до шафи, відкрила її і вийняла потрібні папери. Задоволено простягнула їх чоловікові, спостерігаючи його занепокоєння.

Чорним по білому, маленьким шрифтом на останніх сторінках було написане наступне: «У разі розлучення все майно автоматично переходить набік дружини, на знак відшкодування її морального стану.»

- Я не твоя наївна перша дружина, а тому встигла зробити договір, вигідний мені. То ти ще хочеш взяти другу дружину?

Омран не просто здивувався, він прийшов у стан шоку. Ніколи б не подумав, із ким стільки років жив у шлюбі. Жінка має від нього таємниці, та вона не здогадується, що не одна така. Чоловік розчаровано посміхнувся і спокійно сказав:

- Ти зробила свій вибір і дороги назад не буде, запам’ятай, Іман, запам’ятай!

Вже було близько опівночі, а сон ніяк не приходив до Омрана, тому він вирішив спуститись униз подихати свіжим повітрям. Як вийшов із кімнати, одразу кинулись в очі відчинені двері до кімнати Тетяни. Невже вона знову втекла? Чоловік злякався і побіг до неї. Зайшовши, побачив мило сплячу Тетяну й Іман, що стояла над нею. Різко підійшов і вхопив дружину за руку, вивів її на коридор.

- Що ти з нею хотіла зробити? - Омран не бачив нічого довкола себе від злості. Невже ця жінка намагалась заподіяти дівчині шкоду?

- Який же ти слабкий і наляканий, Омране. - Іман вирвала свою руку і розчаровано дивилась на чоловіка.