Розділ 28

Вдома за останні тижні багато чого змінилось. Андрій поступово відновлювався після операції. Ольга не відходила від нього і в усьому допомагала. Мати Андрія цьому дуже раділа. Одного разу вона викликала Ольгу на розмову до кухні.

- Оленько, я вдячна тобі за все. - Олена Михайлівна сиділа за столом і люб’язно покликала жестами рук Ольгу ближче. Вона взяла її за руки і тримала, мов рідна мати, передаючи свою люблячу енергію.

- Ну що Ви, ми з дитинства друзі. - Засоромилась Ольга, стало ніяково за свої підступи. Люди щиро їй довіряють, а вона грається їхніми долями. Та зараз не можна було розклеюватись, тому вона майстерно тримала все в собі, ховаючи за милою посмішкою.

- Невже лише друзі? - Допитливо спитала жінка. Вона чекала очевидних зізнань у почуттях до свого сина. Дівчина сама не наважувалась, тож треба було її підштовхнути таким чином.

- Так, Ваша правда, я давно кохаю Вашого сина. - Ольга впевнено і правдиво вимовила ці слова. Вона розуміла, що мусить побудувати міцні дружні стосунки з мамою коханого, це зробить її на крок ближчою до мрії.

- Я знаю і хочу, щоб ти не дала йому змарніти від утрати дружини. Жінку можна замінити лише іншою жінкою. І я хочу, щоб Таню замінила саме ти. - Вона помітно змарніла, важко було дивитись на синові страждання. У згоді Ольги жінка не сумнівалась.

- Я теж цього хочу. Нам добре б залишитись наодинці. - Ольга сором’язливо посміхнулась і опустила погляд вниз. Адже відверто натякала, що вони тут зайві.

- Твоя правда, останні події нас із чоловіком так змучили. Ми поїдемо на тиждень у санаторій, відпочинемо трохи. - Жінка радісно сміялась, вона давно розгледіла схожість Ольги на себе. Заради власної вигоди вони вміли гарно грати.

- Чудова думка, а я тим часом пригляну за Андрієм. - Ольга підняла чашку з чаєм і радісно всміхалась. Вона подумки вже випровадила батьків коханого з їхнього ж дому.

- Так, не сумніваюсь у тобі. - Олена Михайлівна підтримала Ольгу і теж підняла чашку, вони випили за майбутні плани.

Жінки поспішили втілювати свої задуми у життя. Через кілька днів батьки Андрія поїхали на відпочинок, залишивши молодих людей удвох. Ольга була дуже щасливою того дня, накупивши повні пакети смачненького, поспішила до Андрія. Зайшовши до квартири, побачила, як він на самоті розпиває пляшку горілки.

- Андрію, ти чого? Тобі ж іще не можна алкоголь. - Ольга так розгубилась від побаченого, що впустила пакети на землю. Це було геть не схоже на романтичний вечір, та й здоров’ям коханого вона переймалася.

- Олю, не починай. Ледь дочекався, аби батьки не опікували, а тут ти. - Розсерджено промовив Андрій, трохи заплітаючи язик від оп’яніння. Він був убитий горем, і без дорікань погано на душі.

Ольга взяла і собі чарку, зі стуком поклала її на стіл і почала поглядом натякати, щоб він і їй налив. Андрій задоволено посміхнувся і взяв пляшку у руку.

- Ну ось, це вже я розумію – справжній друг. - Він радісно глянув на Ольгу і, наливши їй, подав чарку у руки.

- За що п’ємо? - Усміхнено спитала Ольга, вона глянула на ситуацію з іншого боку. Хмільний розум Андрія їй було легше обійти.

- За Таню, точніше, її пам’ять. Олю, мені так важко, я досі її чекаю. - Андрій глянув на чарку зі сльозами на очах. Стало огидно від свого пияцтва і він відклав її набік. Сам похилив голову вниз і намагався стримати емоції.

Ольга вирішила скористатись його нетверезістю і, щоб утішити, заманила Андрія у полон своєї пристрасті...

...

Вранці Андрій прокинувся і з подивом побачив Ольгу поруч. Йому згадались вчорашні події, і від цього стало так прикро на душі. Він підійшов до вікна і довго думав. Наче і зрадив дружині, але у той же час, він уже вільний. Важкі роздуми чоловіка перебив задоволений жіночий голос:

- Доброго ранку, Андрійку! Чого ти там стоїш? Іди до мене. - Ольга звабливо дивилась на Андрія, вона аж світилась від щастя.

- Олю, вибач мені, я вчора себе не контролював. - Андрій дуже ніяковів, він був розчарований втратою вірної подруги.

- Не хвилюйся, я зробила це у ясній свідомості. І дуже хочу бути твоїми ліками від душевних ран. - Ольга загорнулась ковдрою і, підійшовши, притулилась ніжно до коханого. Вона намагалась дотиками передати свої почуття.

- Я не знаю, як далі бути. Допоможи мені! - Андрій бачив у ній сили, яких він зараз понад усе потребував. Тому не відштовхнув, а навпаки, пригорнувся у відповідь.

- Ну звісно. Ти вже одужав, час починати нове життя. Тому швидко залазь у костюм і гайда працювати! - Ольга грізним тоном наказала, але з посмішкою на устах. Кохання і робота змусять забути про суперницю назавжди.

- Так, твоя правда, робота допоможе відволіктись. - Чоловік радісно підхопив її ідею і вирішив почати все заново. Життя тільки починається, це другий шанс на щасливе майбутнє.