Розділ 25

Із самого ранку Омран шукав Тетяну. Він намотував кола пустелею у надії її побачити. Однак замість неї наближалась інша. Замість слабкої та красивої дівчини йшла темна та страшна піщана буря. Хасан поглянув на свого пана, побачив у його очах відчай і наважився сказати:

- Мені дуже шкода, та ми запізнились, пане! - Чоловікові стало жаль вірного товариша. Мабуть, і сліпий побачив би кохання Омрана до Тетяни. Раніше він так не побивався через жінку, бо ніколи не кохав. А зараз, коли він нарешті зустрів ту саму, Аллах її відібрав. Бідолашна загинула жахливою смертю. Краще б не помітив її тоді і не привіз для пана.

- Ні! Вона жива, я це точно знаю. - Одразу заперечив слова підлеглого, знервовано озираючись довкола. Омран сконцентрував усі думки на даній ситуації і намагався знайти вихід. Це було дуже важко, бо часу залишалось обмаль, потрібні були дії. Тільки як діяти?

- Нам не можна вперед, мусимо вертатись! - Хасан перелякано дивився на бурю, що досить швидко наближалась. Вона і їх може поховати у пісках.

- Я знаю, як її знайти! За кількасот метрів до бурі різко звертай убік. Ми їхатимемо просто перед бурею і знайдемо Тетяну. Вона, побачивши бурю, мабуть, почала втікати і приблизно стільки змогла відбігти. Зараз! Нумо, Хасане, врятуймо її! - В очах Омрана загорілась іскра надії, він навіть мимоволі посміхнувся. Це було небезпечне і божевільне рішення, однак таке правильне для його серця. Вона десь близько і чекає на допомогу.

- Так, пане, як скажете. - Хасан махнув головою, погодившись, та посміхнувся до Омрана. Він міцно вхопився за руль руками, а ногою поволі тиснув на педаль газу.

Дочекавшись потрібної дистанції, вони звернули вбік і зірвались із місця, виглядаючи попереду Тетяну. І невдовзі Омран просто перед собою помітив знайомий образ. Дівчину і сліпий би побачив, бо довгі білі коси розсипались по плечах і контрастували з чорною абаєю. Вона жива, встигла втекти від бурі. Хасан зупинив авто, а Омран вистрибнув з автомобіля і побіг до дівчини.

Тетяна перед шумом вітру не почула авто. Та й бігла, не озираючись і не зупиняючись ні на мить. Раптом вона відчула, як сильні руки її схопили. Перелякана, підвела погляд і побачила знайому людину. Ледве промовила через шумне дихання:

- Омране!

У голові запаморочилось і сонячне світло в її очах різко згасло. Тетяна знепритомніла із застиглою усмішкою на обличчі.

Омран дуже злякався і швидко поніс дівчину в авто. Хасан їхав щосили, він прагнув швидше втекти від бурі, а Омран – довезти свою Тетяну додому. Вона лежала на його колінах, була такою слабкою і ніжною. Омран обережно змочив її пересохлі губи водою. Тепер він мав досить часу, щоб оглянути її обличчя. Губи потріскались від вітру, а щоки добряче підгоріли на сонці. Та це зовсім не зіпсувало її вроди. Йому хотілось загоїти її рани ніжними дотиками поцілунків. А ще хотілося взаємності, щоби перестала пручатись і стала покірною, щоби блакитні очі загорались від його присутності. Що ж це за почуття такі незрозумілі охопили його серце? Раніше ні за кого так не переживав і не відчував таку захопленість. А можливо, щось значно більше.

Доїхавши додому, поніс дівчину до своєї кімнати. Чомусь захотілось дати їй усе найкраще. Можливо, з допомогою його речей вона відповість взаємністю. Омран забезпечив хороший догляд і сам був постійно поруч. Його дружина, мов чорна тінь, хижо спостерігала за подіями збоку.

...

Ледь розтуливши важкі повіки, я намагалась зрозуміти, що відбувається і де я зараз перебуваю. Тільки зробити цього не давала слабкість і нестерпна спрага. З великими зусиллями і зірваним голосом попросила ледь чутно:

- Води.

Хтось біля мого ліжка одразу заворушився і вже через кілька секунд мою голову підійняли і піднесли до губ склянку з прохолодною водою. Вона здалась мені найсмачнішою у світі.

- Навіщо було втікати? А якби я не встиг?

Тільки зараз я зрозуміла, хто біля мене був. Незважаючи на грізний тон, Омран обережно поклав мене знову на подушки. Вперше я побачила у його очах страх, хоч чоловік і намагався робити строге обличчя. Невже він за мене переживав? Хоча як тут не журитись, коли від тебе вислизнув предмет втілення забаганок.

- У мене виходу не було. - Від роздратованості я таки знайшла у собі сили, щоб, огризаючись, відповідати. Так, він врятував від лиха, але не відпустив додому. Вийняв із лап стихії, щоб затримати у своїй неволі. Досить дивне спасіння виходить.

- Був. І зараз є. Я зроблю тебе багатою.

Ці слова мене остаточно добили. Мало того, що ставиться, як до невільниці, яка змушена виконувати будь-яку волю свого пана, та ще й продажною вважає. Хіба я давала хоч один привід, аби він зміг таке подумати? Так, я не вмію бути схожою на жінок, які тут живуть і виховуються мусульманськими законами, але я порядна жінка. Мене йому ніколи не купити.

- А я хочу бути щасливою і вільною. Хочу повернутись до свого коханого чоловіка і маленької донечки. До рідних, які мене люблять і чекають.

- Я не відпущу тебе, це вже остаточно.

Омран навіть не підвищував тон, просто спокійно озвучив мою майбутню долю у своєму баченні. Він підвівся і поволі пішов до дверей.

- Як та служниця? - Я заховала свою гордість і образи, щоб поставити запитання, яке мучило і досі. Мені дуже соромно за свій вчинок, який ще й виявився даремним.

- Все добре, хоч їй і дісталось. - Омран все ж обернувся до мене, знову з докором у погляді.

- Я цього не хотіла. Відведи мене, я благатиму прощення у неї. - Від сорому опустила погляд униз, я намагалась зрозуміти, як виправдатись перед жінкою. Хоча виправдання цьому вчинкові немає.

- Відведу, але спочатку наберись сил. Я прийду до тебе згодом, нам є що обговорити.

Омран розвернувся і вийшов з кімнати. Через відчинені двері я встигла помітити охоронця. Тепер зрозуміла, що остаточно втратила його довіру, а заодно і шанс вибратись. І ще краще розуміла плани Омрана, та навіть думати про це було нестерпно. Це глухий кут, із якого неможливо вибратись. Я ніколи не змирюсь із долею, яку мені вибрав цей чоловік. У мене вже є своя, якою я жила з самого народження. І житиму, якщо... Втекти більше не вдасться, домовитись мирно – теж. Отже, треба зробити так, щоб він сам мене вигнав. Тільки би придумати план.