Розділ 19

Вже кілька днів минуло, а від Тетяни і досі жодних звісток. Усі її родичі були досить стурбованими. І як її шукати – ніхто не знав. Разом домовились, після чого Андрій написав заяву про зникнення дружини. Родичам стало очевидно, що пошуки будуть довгими та важкими.

Остаточно запевнившись у зникненні суперниці, Ольга дала зелене світло лікарю, і той покликав Андрія до себе.

- Навіть не знаю, з чого почати, - Лікар помітно нервував, у нього навіть трусились руки.

- Мені вже все одно, лікарю. У мене дружина зникла за кордоном. Вам мене вже нічим не налякати. - Андрій був геть розчарованим і пригніченим. Тільки зараз зрозумів, скільки всього втратив разом із дружиною.

- Я і не збирався. Твої аналізи переплутали, раку немає! - Лікар радісно сказав і чекав такої ж реакції від пацієнта.

Андрій був ошелешений його словами, він підвів голову і з нерозумінням дивився на лікаря. А той стривожено продовжив:

- Сам не знаю, як виправдатись перед тобою. Я вже потурбувався про звільнення всіх винних, і так би не хотілось шуму довкола цього випадку. - Лікар несміло просився, сподіваючись на розуміння пацієнта.

- Ну, звісно, кожен за себе думає. То операції більше не треба, і грошей... Таня дарма їхала, вона там через Вас! - Андрій злісно підвівся і тицяв пальцем лікарю в обличчя. Він не стримувався і голосно кричав. Здавалось, зараз почне трощити все довкола себе.

- Я все розумію. Операція дійсно потрібна, ми негайно видалимо пухлину, щоби більше такого не повторилось. Я у знак вибачення візьму всі затрати на себе. - Лікар нервово намагався угамувати злість Андрія, він дуже шкодував, що вплутався у цю історію. Та й хоч би повністю розумів, що відбувається.

- Я можу йти? - Андрій намагався говорити спокійним тоном, та йому це насилу вдавалось. Він дивився убік, бо так хотілось заїхати в обличчя лікарю. Краще не бачити його точного місцезнаходження.

- Спочатку здайте аналізи повторно, щоб уже сто відсотків. А завтра приходьте, ми Вас підготуємо і зробимо операцію. - Лікар взяв чоловіка за плече, намагаючись підтримати.

- Добре. - Андрій підняв хижий погляд, і лікар миттю забрав свою руку. Пацієнт попрямував до дверей, та лікар його зупинив:

- Ось, візьміть направлення. Сподіваюсь, ми порозумілись? - Лікар із провиною посміхнувся, дивлячись на Андрія. А він тільки глянув розчарованим поглядом і, не попрощавшись, вийшов із кабінету.

Лікар витер холодний піт із чола і видихнув з полегшенням. Йому і досі не вірилось, що все минулось.

Вийшовши з лікарні, Андрій набрав номер усіх близьких і покликав їх до бабусі з дідусем. Оля теж була запрошена. Через годину всі були у зборі. Андрій вийшов серед кімнати і розгублено почав:

- Навіть слів потрібних не підберу... Я здоровий. Мої аналізи сплутали, раку немає. Гроші більше не потрібні, можемо всім повернути. Операція все-таки відбудеться, вона не така складна і лікар сам її оплатить. Завтра сказав прийти. - Розповідаючи, він за чергою розглядав кожного з присутніх.

Всі, крім Ольги, були ошелешені, та і вона відмінно грала свою роль. Однак Андрій перебив їхній радісний гамір.

- Як тільки стану на ноги, я сам поїду у Туреччину. І поки не знайду Таню – не повернусь.

Оля різко підвелась, стала біля нього і сказала:

- Ні, ми так довго не чекатимемо. Я почекаю благополучного завершення твоєї операції, а потім першим же рейсом полечу зі слідчим до Туреччини. І поки не дізнаюсь правди, обіцяю – не повернусь. - Вона тримала Андрія за плече і дуже щиро дивилась у його очі, щоб іще більше запевнити його у правильності власних дій.

- Спасибі тобі, Оленько, ти наш янгол. Хай береже тебе Господь! - Дідусь не міг стримати радісних сліз, він підійшов і турботливо обійняв дівчину.

- Дякую, дідусю, Таня мені як сестра. - Ольга пригорнулась до старого і їй стало ніяково. Тієї миті совість уперше прокинулась у серці якимось некомфортним відчуттям.

Вранці Андрій відправився до лікарні і ближче до обіду йому провели операцію. Вона пройшла успішно. До Андрія поки не пускали, тому Ольга пішла до лікаря.

- Скільки я Вам винна? - Зверхньо спитала вона, наближаючись до столу.

- Не розумію, за що? - Невдоволено він спитав, показуючи відразу від її присутності.

- Ну як же? За операцію, - Ольга стояла над столом і розглядала вміст свого переповненого доларовими купюрами гаманця.

- Я її сам оплатив, щоб вони шум не здіймали. Я людина небідна, тому гроші твої мені не потрібні. - Лікар злісно встав із-за столу і, відвернувшись від Ольги, дивився у вікно. Ним аж трусити почало від присутності цієї небезпечної і безсердечної дівчини.

- Он як? - Ольга фальшиво посміхнулась і сховала гаманець. Вона сіла на стілець, закинувши ногу на ногу. З цікавістю чекала подальших дій розсердженого чоловіка.

- І буде краще, якщо Андрій змінить свого лікаря. - Він повернувся до свого крісла.

- Не хочете мене більше бачити. Розумію, а як же добре все починалось. - Промовила із заманливим поглядом і спокусливим тембром голосу.

- Твоя краса лише зовнішня. - Відверто видав усю правду в нахабне обличчя. Дівчина аж сполотніла від несподіванки.

- Я постараюсь вмовити Андрія знайти кращого лікаря. - Вона розлючено підвелась і стрімко попрямувала до дверей.

- Який не плутає аналізи?! - Лікар так крикнув, що аж підвівся зі свого місця.

- Так, і не розмовляє різко зі слабкими дівчатами. - Ольга сердито озирнулась і вийшла, добряче грюкнувши дверима.

Чоловік опустився на своє крісло і промовив думки вголос:

- Слабкими? Без роботи мене мало не лишила твоя «слабкість».

Ольга полетіла, як і обіцяла. Вони зі слідчим звернулись до Українського посольства у своїй справі. І, як виявилось, така біда була не лише в них. Людей викрадали та розпродували на органи або у різні види рабства. Зловмисники прикривались підставною роботою у готелях чи магазинах. Однак у цих місцях все заперечували. Їхні робітники були офіційно оформленими і виключно своїми громадянами. Банда не лишала жодних слідів і щоразу міняла місцезнаходження. Як тільки щось стане відомо, їм обіцяли одразу сказати.