Розділ 13

Ольга вийшла з лікарні й одразу попрямувала до батька в офіс, щоб виконати наступний пункт свого хитровидуманого плану. В офісі нікого не було, адже якраз почалась обідня перерва. Кращого часу годі шукати. Зайшовши до кабінету, вона одразу взялась до справи.

- Привіт, татусю! Скажи, ти бажаєш своїй дочці щастя? - Заманливо посміхнулась Ольга батькові. Підійшла до його столу і сіла на м’який стілець.

- Олю, із таким початком я аж боюсь твого прохання. Що там у тебе за бажання таке цінне? - Батько закрив ноутбук і повністю приділив увагу дочці. Не так часто вона до нього приходить у ролі людини, якій потрібна допомога. Дочка стала сильною леді і сама може вирішувати свої проблеми, а інколи і його.

- Купи мою квартиру.

- Що? - Чоловік голосно розсміявся. - А тебе не бентежить, що це я її колись купив для тебе? - Батько розвів руками. Такої нахабності від дочки він не чекав. Це вже дуже дивне прохання і логічної причини він ніяк не міг знайти. Точніше, зрозуміло, що справа у грошах, тільки навіщо їй стільки?

- Тоді для мене, тепер – у мене. Тату, ну що тобі вартує її купити? - Ольга зробила серйозний вираз обличчя, показуючи, як для неї це важливо. Знала, що батька так легко не проведеш, тому вирішила додати деякі деталі. - Я б могла просто попросити у тебе дану суму, та мені потрібен договір купівлі-продажу. І не питай навіщо, просто формальність для деякої справи.

- Ти ж знаєш, що я програв тендер і грошей зараз мало?

Вона добре все знала, тому розсердилась. Батько відверто натякав, що не може їй допомогти. І тут без шантажу не обійтись. Чого ж всюди так складно?

- Тобі нагадати, що ти добряче заробив на його програші?! - Голосно промовила дівчина. Батько розхвилювався, схопився зі стільця та побіг глянути за двері, чи не чув хтось її слів. А Ольга йому роздратовано сказала: - Нікого там немає, зараз обід. Я добре знаю, що кажу і що роблю, тату.

- Сам тебе віддав у цю професію, щоб навчили мене захищати і мій бізнес, а ти тільки навчилась уміло маніпулювати мною. - Його помітно роздратувала поведінка доньки, це вже було надто зухвало з її боку.

- Якщо ти мені допоможеш, то отримаєш гідного зятя та помічника. - Вже тихішим тоном із задоволеною усмішкою на обличчі промовила. Підвелась і ніжно обійняла мужні чоловічі плечі. Ольга зрозуміла, що вже отримала згоду.

- Добре, готуй документи, «міс юридичних наук». - Обернувся до дівчини, хитаючи головою з докором. Не дочка вийшла, а вимагачка. Та все ж посмішку стримати не зміг, бо ніколи не підводила і просто так не витрачала кошти. Точно щось хороше вигадала і згодом розповість. Може, теж у бізнес надумала податись?

Ольга радісно поцілувала батька і вибігла з офісу. Як тільки гроші були на руках, вона одразу їх понесла до Андрія. Там дівчина застала наступну картину: всі сиділи за круглим столом, а на ньому – гроші. Батьки продали, що могли, та напозичали у всіх знайомих. Суми далеко не вистачало і з вигляду купки, і з розчарованих облич. Ольга підійшла ближче і з насторогою спитала:

- Скільки у вас?

- Тридцять тисяч. - Відповів батько розчарованим голосом. Ольга повільно підійшла та поклала купку грошей на стіл, вона була у рази більшою за їхню.

- Звідки це? - Спитав Андрій, здивовано глянувши на Ольгу.

- Я продала квартиру і позичила у батька. Більше ніяк не можу, у нього скрутні часи. Хіба ще авто продам... - Із неохотою у голосі сказала вона, натякаючи, що це вже буде занадто. З викликом поглянула на Таню, щоб змусити ту зніяковіти.

- Ні, що ти таке кажеш, ти і так заради мене на таке пішла. - Андрій підвівся і щиро з подякою обійняв подругу. Вона дуже змінилась у його очах, заслуживши безмежну повагу.

- Ну облиш, ми ж з дитинства разом.

- І скільки у нас є? - Спитала мати Андрія. Ольга, додавши у голові свою суму, відповіла:

- Майже дев’яносто тисяч доларів. - Намагалась сказати із сумом. Та насправді була задоволеною нестачею коштів, її план майже завершувався позитивно.

Все, що лишилось, – щоб натяки про Туреччину згадались Тетяні. Поки всі метушились біля грошей, випала нагода допомогти суперниці згадати. Ольга тихенько їй сказала:

- Ви добре постарались і хорошу суму зібрали. Ще трохи, і можна буде починати лікування.

Таня одразу змарніла й опустила провинний погляд у підлогу. Збоку здавалось, що нею аж трусить від роздумів. Раптом вона підняла стривожений погляд і спитала:

- Олю, пам’ятаєш, ти казала, що у Туреччині можна за місяць великі гроші заробити? А отже, за три місяці вийде потрібна нам кількість. Я мушу туди полетіти, як туди потрапити, скажи?

- Ну, я тільки чула, а точно сказати не можу. Та якщо ти наполягаєш, я, звісно, допоможу. - Ольга не подала вигляду і розгублено дивилась на родичів. Ті помітно затихли, сконцентрувавшись на стривоженій Тетяні. Треба було з нею десь у куточку говорити, бо ще не відпустять і все полетить шкереберть.

- Так, ти все влаштуй, а я біжу візу робити. - Тетяна одразу вхопилась за сумку і побігла до виходу взуватись.

- Чекай, візу ти без зв’язків швидко не отримаєш. Я піду з тобою, якщо пощастить, за тиждень зроблять. - Ольга пішла слідом за Тетяною, швиденько попрощавшись.

- То ходімо, зараз же.

- Стривай! - Втрутився Андрій. - Як ти туди поїдеш одна? - Чоловік стривожено підійшов до дружини, показуючи безглуздість цього рішення. «Яка мила картина», – подумалось Ользі. Нічого, вона майже остання. Залишилось зовсім трохи – і вона займе місце суперниці у серці коханого.

- Це єдиний варіант тобі допомогти. Я теж мушу якось тебе врятувати, прошу, не край мені серце ще більше.

Із квартири обидві виходили з виром почуттів. Тільки дуже протилежних.