Розділ 11

План Ольги, після досить довгого вичікування, перейшов у дію з втрати квартири. Її вона встигла оглянути й оцінити, а ще поспостерігати за безмежним щастям суперниці, яке ще дужче захотілось знищити. Андрій швидко вхопився на гачок Івану. А той не приходив до них додому, щоб зайвий раз не світитись, та й до себе не запрошував. Просто помалу затягував жертву у глухий кут. Протягом двох місяців Андрій заклав квартиру незрозуміло кому і був упевнений, що Іван вчинив так само. А потім, замість власної справи, їх обікрали та побили. Звісно, побої не були сильними, так, для вигляду реальності того, що відбувалось. Наостанок їх попередили, якщо не покинуть свої квартири за добу, то покинуть їх назавжди разом із сім’ями.

Одного ранку Ольга попрямувала до поліклініки, а саме до лікаря Андрія. Підійшовши до його кабінету, постукала у двері і сміливо зайшла. Лікар сидів і навіть не глянув на неї, він уважно переглядав якісь папери. Така реакція була геть не за планом. Дівчина голосно привіталась:

- Добрий день, лікарю! - Ольга граційно стала, надягнувши спокусливу усмішку.

Однак чоловік, не підводячи очей, роздратовано привітався у відповідь і продовжив наполегливо працювати. Роздратування різко охопило дівчину, та його довелось придушувати. Таким же впевненим голосом запитала:

- Ви не хочете глянути на мене?

Лікар сердито глянув на дівчину і просто розтанув у захопленій посмішці. Все ж недарма старалась. Ольга стояла на високих шпильках в облягаючій сукні міді, що повторювала і підкреслювала її ідеальну фігуру.

- Вибачте, прекрасна пані, що одразу Вас не прийняв. Звіти мене замучили своїми цифрами. Сідайте, будь ласка, і кажіть, що Вас привело? - Він схопився зі свого крісла, швиденько підійшов і, поцілувавши Ользі руку, провів її до стільця. Сам знову вмостився у своє крісло, вже нервово підправляючи на собі халат.

- Мені потрібна медична картка одного Вашого пацієнта.

Усмішка вмить зникла з обличчя чоловіка, наче і не було. Він засмутився відмовляти такій пані, та вона просила те, що не було в його праві.

- Боюся, це не можливо, я не маю права віддавати її чужій людині.

Ольга роздратовано посміхнулась та дістала своє посвідчення. Безпрограшний варіант, коли зовнішній вигляд і харизма не дають потрібного результату.

- Я розслідую справу, мені потрібні всі дані про цю людину. Здоров’я, як Ви зрозуміли, також.

- Так, звісно, варто було одразу з цього починати. Скажіть його ініціали, і я миттю принесу. - Лікар помітно розгубився і одразу побіг до полиці з медичними картками своїх пацієнтів. Подібних ситуацій він завжди боявся і намагався уникати. А якщо вже не уникнути, то хоч не поглиблюватись.

Через декілька хвилин Ольга уважно розглядала зміст картки. Проте самотужки розібратись було складно і їй знадобилась допомога лікаря.

- Скажіть, є у нього якась хвороба? - Допитливо спитала Ольга, сподіваючись на підхожий їй діагноз.

- Та ні, здоровий хлопець. Є лише невеличка кіста на підшлунковій, проте вона не змінюється вже кілька років і чіпати її нема сенсу. - Лікар заспокоїв дівчину і посміхнувся їй. Він вже з нетерпінням чекав, щоб панянка покинула кабінет, бо нутром відчував щось неладне.

- Чудово, це саме те, що мені потрібно. - Ольга різко закрила картку і кинула її з рук на стіл. Глянула грайливо на лікаря.

Він звабився і одночасно злякався цього жесту незнайомки. Спантеличений погляд і нервове посіпування кадика так і бавило дівчину. Вона поволі підвелась і, спершись на стіл, грізним тоном спитала:

- Скажіть, лікарю, Ви ж не хочете щоб Ваша дружина дізналась про Ваші романтичні стосунки з молоденькою лаборанткою? - Ольга, глузуючи, посміхалась і, піднявши одну брову, пронизувала його зверхнім поглядом. Чоловік помітно почав бліднути та метушитись. Правильна реакція, саме така і була потрібна. Тепер із ним сто відсотків вийде домовитись. Недарма ж кілька днів витратила на стеження за цим недобросовісним сім’янином.

- Звісно, що ні. - Ледве промовив лікар, тремтячи від страху. Такого повороту подій він і в кошмарному сні не чекав.

- Я знала, що ми з Вами домовимось. А тепер слухайте уважно! В Андрія злоякісна пухлина підшлункової, вона не зовсім прогресуюча, тому операція може почекати три місяці, але не більше. І ще лікування дуже дороге – сто тисяч доларів. Без потрібної суми ніхто не візьметься за нього. Ви як хороший спеціаліст і добра людина особисто все допоможете організувати з клінікою. - Ольга ходила по кабінету збоку вбік, розглядаючи при цьому стелю, на ній ніби були написані потрібні слова.

- Це ж стаття! - Лікар більше не зміг всидіти на місці і різко підійшов до Ольги.

- Так. Ви вже могли давно сидіти за той випадок із невдалою операцією... - Вона притискала його дедалі більше своїми шантажами. Він і здогадатись не міг, що цього разу Ольга блефувала. Кожен лікар, мабуть, робив колись професійну помилку, яку ніколи не забуде. Чоловік поспішив зупинити розповідь дівчини.

- Я все зрозумів, можете не продовжувати. Я скажу, а потім що? - Схвильовано спитав він, розуміючи свою остаточну безвихідь.

- Приблизно через тиждень я дам Вам знак, аби повідомити, що сталась жахлива помилка з аналізами і він здоровий. Але операцію Ви таки проведете, видалите ту кісту, щоб раптом моя історія не стала реальністю через роки.

- Вони здіймуть такий галас... - Лікар вхопився руками за голову, уявляючи наслідки брехні. Це ж не прості аналізи, якщо помилка набуде розголосу – вмить стане фатальною для репутації.

- Не здіймуть, це я беру на себе. А зараз дайте мені ліки, щоб його почав боліти живіт. І ми «несподівано» до Вас приїдемо. - Ольга протягнула руку до чоловіка, чекаючи на рецепт.

- Так, звісно. - Лікар побіг до столу й одразу вхопився за ручку. Він написав якусь назву і віддав листок Ользі. Вона вийшла з лікарні, гордо несучи ще одну перемогу.

Після роботи дівчина знову навідалась до сім’ї Андрія. Її радо зустріли. Вони ще з ранку звернулись по допомогу і з нетерпінням чекали хоч якихось новин. Ольга принесла всім кави, щоб їй точно вдалося непомітно підсунути Андрію ліки. А він перший вхопив її пити.