Розділ 2

Андрій схопив кохану у свої обійми і кричав щосили «Ура!». Потім різко зупинився.

- Вибач, я забув найголовніше. - Андрій поклав дівчину на землю і, нахилившись, узяв обручку з трави та надягнув Тетяні на палець. - А тепер ходімо!

- Куди? - Здивовано та з інтригою спитала вона, навіть не маючи гадки, куди він хоче її відвести.

- Спочатку до моїх батьків, а потім до твоїх бабусі та дідуся. - Андрій дивився на Тетяну і не розумів її здивованої реакції. Це ж було так очевидно.

- Мені страшно. А якщо вони цього не приймуть? - У дівчини забігали очі й обличчя, здавалось, зблідло.

- Це наше рішення і його поважатимуть! - Грізним та впевненим голосом сказав Андрій. Він поклав руку Тетяни у свою і рушив уперед.

Майбутні свекруха та свекор, почувши останні новини, лише періодично зустрічались кривими поглядами. Звісно, Тетяна дуже вродлива дівчина і розумна, однак сім’я у неї без перспективи. Все дуже просто – не рівня вона їхньому єдиному синові. Вислухавши плани молодих людей, Олена Михайлівна почала:

- Ми перечити вам не будемо. - Вона глянула на чоловіка, а той, мовчки погодившись, кивнув головою. - Однак ви таки зважте все. Тобі, Андрійку, ще рік вчитись, і старанно, щоб знайти хорошу роботу. Тобі, Тетянко, теж доведеться нелегко: і працювати, і чоловіка доглядати... - Вона строго дивилась на кожного за чергою і змушувала ніяковіти молодих людей.

- Мамо! - Перебив її розповідь Андрій. - Ми вже все обговорили. Мені дісталась від бабусі квартира з пристойним ремонтом. Дідусь Таньки викупив авто після аварії і вже його завершує, воно як нове стало від його вмілих рук. Я вчитимусь і ми обоє працюватимемо. От побачите, як добре заживимо…

Від Андрія таким щастям віяло, що неможливо було його не підхопити. Тож довелось усім домовитись і мирно сісти за вечерю. Коли вже виходили з дому, мати зупинила Андрія у дверях:

- Ти, синку, звісно, вибач, але я б на твоєму місці вибрала Оленьку, з нею ти б не думав, звідки взяти гроші. - Вона чекала розуміння сина і зміни планів щодо майбутніх подій.

- Мамо, годі тобі, я вирішив твердо. Могла б і кращі слова сказати сину, що йде просити руки коханої.

Хлопець усміхнено глянув на матір, а вона йому у відповідь змусила себе посміхнутись, та вийшло, очевидно, нещиро.

Закохані йшли до будинку Тетяни щасливими, перший бій пережито, ще один ривок – і весілля. Помітно вечоріло й у домі запалювалось світло. Тетяна усміхнулась із частинкою гіркоти і промовила:

- Як же мені хочеться, щоб у цій хаті ще довго горіло світло. Вони мені – як рідні батьки. - Тільки стоячи під рідними вікнами, так спокійно і надійно. Дівчина дивилась на коханого і трохи сумувала, що скоро доведеться поїхати звідси у нове житло.

Батька вона не знала, а мама померла від важких пологів. Так і стала сиротою з самого народження. Бабуся з дідусем її дуже люблять і оберігають, аби заповнити пустоти сирітського серця. Зуміли до країв наповнити внучку світлими і добрими почуттями.

- Кохана, ми сюди часто навідуватимемось, я тобі обіцяю. - Андрій так щиро вимовив ці слова, у них неможливо було не повірити.

- Спасибі тобі, ходімо, нас уже зачекались. - Вона взяла коханого за руку і повела за собою. Андрій зупинився перед вхідними дверима, помітно занервувавши, спитав:

- Який я маю вигляд? - Нервово поправив рукою зачіску, потім привів до ладу трохи зім’ятий одяг і випрямив спину, ставши вищим на кілька сантиметрів.

- Ти схожий на розгубленого і помітно почервонілого нареченого, що боїться отримати гарбуза. - Тетяна голосно сміялась і мімічно глузувала з коханого. А він забув, що щойно привів до ладу свій образ, схопив її і почав лоскотати.

Дідусь почув якийсь шум навулиці і пішов подивитись, що там відбувається. Коли побачив бешкетуючих онуків, радісно їх запросив у дім.

Розповівши про свої плани, молоді люди терпляче чекали слів стареньких. Першим почав дідусь:

- Я мріяв дочекатись цього дня. Ти хороший хлопець і з самого дитинства частий гість у нашому домі. Ми вас благословляємо і бажаємо щастя. Я радий такому зятю. - Важкою ходою підійшов до Андрія і потис йому руку. А бабуся, плачучи, щось бурмотіла і цілувала Тетянку на радощах. Як тільки Андрій пішов додому, Тетяна захопливо ділилась планами на майбутнє.

Після кількох тижнів приготувань наречені радо зустрічали день весілля. Тетяна стояла перед дзеркалом у білосніжній сукні. Вона добре виділяла її струнку і дуже витончену фігуру. Білі та довгі коси спадали на плечі, їх прикривала прозора та мереживна фата. Макіяж добре підкреслював риси її обличчя: великі сині очі, маленький і правильний носик та пухкі малинові губи. Вона була сьогодні неймовірної краси наречена. У Андрія дух перехопило, коли він бачив свою, вже відсьогодні, дружину. Свято провели на славу, лиш іноді Тетяну мучили докори сумління, адже з Ольгою дружили змалку, а на весілля не запросили через її відсутність.