Розділ 1

Два роки тому

Яка чудова юність. Безтурботні та сповнені цікавих пригод будні, що переповнюються щасливими почуттями. Найголовніший скарб – попереду довге та щасливе життя. Залишається лише його дочекатись і поринути у довгоочікувані миті.

Цього дня річка була дуже тиха і спокійна. Тепла та прозора вода, гарячі сонячні промені та спів різноманітних пташок. Здається, повна гармонія, але ні, троє молодих людей із галасом та сплесками води проводили свій відпочинок. Це троє друзів, які ще зі шкільної парти завжди разом. Мила та трохи сором’язлива – Тетяна, навчається перукарській майстерності, у неї добре виходить творити руками красу. Біловолоса струнка дівчина із синіми, мов небеса, очима. Впевнена і смілива – Ольга, навчається на юриста, із сильним вольовим характером у неї досить високі шанси у майбутньому. Висока дівчина з темним волоссям та ідеально підтягнутою регулярними тренуваннями фігурою. І Андрій – красивий юнак, що мріє підкорити всі вершини бізнесу, та поки що навчається на економічному факультеті. Його темне волосся і карі очі змушують оточуючих дівчат божеволіти від закоханості.

Щоразу у вихідні друзі збираються разом, аби ділились своїми справами та підтримували одне одного. От тільки «трикутник кохання» не обійшов стороною і цих трьох. Андрій ще змалку закоханий у Тетяну, яка відповідає йому взаємністю, а Ольга всіма силами намагається зайняти її місце. От і сьогодні з невмирущою впевненістю вона взялася за своє:

- Спека просто неймовірна... - Промовила томним голосом, аби привернути до себе увагу оточуючих. - Таню, ти скоро помреш у цьому закритому і, до речі, нудному купальнику! - Зі зверхнім поглядом та сміхом вона промовила ці слова подрузі. Сама ж, одягнута у найвідвертіший із купальників, лежала на застеленому на траві рушнику та намагалася подобатись Андрію. Тут і намагатись не треба, і так виглядає королевою на фоні скромної і правильної дівчинки.

- Це подарунок бабусі, я носитиму його, щоби радувати її. - Із кривим та ображеним поглядом Тетяна відповіла на докори. Сама не знала, як знайшла у собі сміливість, та голос прозвучав упевнено.

- Ну і виглядатимеш, як бабуся. - Ольга голосно розсміялась, поправляючи свої окуляри вказівним пальцем із акуратно нафарбованим гострим нігтиком.

Сміх ніхто так і не підхопив. Андрій поспішив втрутитись, аби попередити конфлікт:

- Годі вам, дівчата, ви обидві дуже гарні, і ніякий одяг цього не зіпсує. - Усміхнено глянув спочатку на Ольгу, а потім довше затримав захоплений погляд на Тетяні.

- Піду заберу наші речі, вже пізно, повертаємось! - Сказала Тетяна і пішла до плакучої верби, що звисала над річкою і тягнулася гнучкими гілками до води.

Ольга тим часом вирішила не втрачати жодної хвилини. Вона давно чекала слушного моменту, щоб нарешті забрати Андрія собі. От і випала хвилинка наодинці.

- Андрійку! - Гукнула тихенько і задоволено. Одразу схопилась і, підвівшись, підійшла до хлопця впритул.

- Так, Олю!

- У мене для тебе є сюрприз. Для того, щоб його отримати, тобі треба промовити лише одне слово – «Так»!

Спокусливо торкнулась його руки, провівши кінчиком пальця від ліктя до зап’ястя. Дивилась заманливим поглядом, закусивши нижню губу.

- Невже ти запропонуєш одружитися? - Із глузуючою посмішкою він продовжив: - Я ще не готовий на цей важливий крок.

Розсерджена неправильною реакцією на відверті залицяння Ольга кинула в Андрія свій рушник.

- Не глузуй з мене, негіднику! Я дійсно з тобою серйозно.

Одразу відвернулась і відійшла, показуючи тим самим, що образилась. Хлопець перестав сміятись і тихо підійшов ззаду.

- Вибач! Я тебе уважно слухаю. - Андрій зробив серйозний вигляд і, ставши струнко, намагався не засміятись. Хоча смішок так і норовився вирватись назовні.

- Мої батьки пообіцяли, якщо я закрию рік виключно на «п’ятірки», то ми полетимо на море за кордон. Завтра останній екзамен – і можна відправлятись. - Ольга почала щасливо підстрибувати і голосно сміятись.

- Це чудово! Олю, ну ти й щаслива. Зачекай! А я тут до чого? - Радісна усмішка змінилась на здивований вираз обличчя. Він дивився на Олю, розвівши руки вбоки і стиснувши разом губи у тонку лінію. Дівчина злегка подалась уперед і наблизилась губами до його вуха.

- А ти летиш із нами. - Прошепотіла тихенько, злегка обійнявши за мужні плечі.

- Як це? - Андрій вихопився із її обіймів і трохи відійшов.

- Так. Я домовилась із батьками. Все, що від тебе потрібно, – лише твій закордонний паспорт і речі. - Вона заманливо підморгнула йому. Від такої пропозиції точно не зможе відмовитись. Це буде неперевершений відпочинок без надокучливої Тані.

- Та ні, я не можу, це принижує мою чоловічу гідність. Цього разу ти поїдеш одна, а на другий рік я самостійно зароблю грошей і ми полетимо всі разом: ти, я і Таня. - Андрій озирнувся на Тетяну з радісною усмішкою, мимоволі затримавши на ній свій погляд.

- Таня?! - Грізно та невдоволено скрикнула дівчина. - Та щоб ця твоя Таня... Бачити вас більше не хочу!

Ольга силою схопила з рук Тетяни свій рюкзак, тільки-но та підійшла. Пронизала обох ненависним поглядом і побігла від них, ридаючи. Тетяна у нерозумінні спитала:

- Що це з нею? - Вона глянула на рюкзак Андрія і подала його другові.

- Ти ж знаєш нашу вибухову Олю, трохи часу мине – і ми знову друзі. - Андрій повернувся і побачив лише далекий образ Ольги, що майже сховався за кущами.

- І все ж, що сталось? - Тетяна взяла його за плече і, повернувши до себе, дивилась серйозним поглядом. Вона навмисне затрималась біля верби, щоб не завадити розмові. Може, Андрій і не помічає, та подруга всіма можливими методами до нього залицяється. Як би важко не було на серці, та втручатись вона не хотіла, бо так виховали рідні.

- Кликала мене на курорт. А я відмовив. - Трохи сором’язливо і невдоволено він відповів.

- Чому? - Тетяна опустила свій погляд на землю і намагалась сховати радісну усмішку. Наперед знала відповідь, та все ж хотілося почути його вустами.