Розділ 19. Розплата за гординю

15 лютого 1889 р., півмісяця тому

Лондон, Англія

- Містер Хоуп, ви прибули, якщо я не помиляюся ще вчора в Лондон? - надзвичайно холодним голосом промовив граф Сент-Джон містерові в картатому костюмі, що щойно ввійшов в його кабінет.

- Так, сер! Не думав, що ви в курсі! - здивувався все той же пан, він приплив пізно ввечері на кораблі «Арізона», що повернувся тіки-но в Англію, і прискакав лише до полудня в лондонський особняк графа.

- Здається, ми домовлялися, що я чекаю ваших доповідей про пошуки місця перебування моєї підопічної в будь-який час дня і ночі. Якщо вам не вистачає коштів, я нагадую, що готовий платити будь-яку ціну за надані мені послуги. Отже, я вас слухаю, - він уважно дивився на чергового приватного детектива, щоб не пропустити жодного його слова.

- Боюся новин у мене небагато, та й ті, не з приємних. На кораблі «Арізона» в  рейсі, що нас цікавив, не виявилося жодної міс Лур'є де Сент-Джон! - при цьому він зауважив, що графа нітрохи не здивувало їм сказане (він не міг знати що, про те ж замовнику повідомили і інші шукачі). - Однак я вам вже казав, що будь-яка інформація від вас про розшукувану може бути сполучною ниткою. Під час нашого знайомства ви знехотя передали мені останній лист міс Лур'є, адресований вам, - граф ледве помітно засовався в своєму кріслі, що не пройшло повз пильного погляду сищика, - в листі згадувалося ім'я якогось Джастіна Кінга. Минулого разу ви відмовилися розповісти мені про справжню причину втечі підопічної. Упевнений: зараз саме час викласти суть справи.

- Не думаю, що це допоможе пошукам, - знову ухилився граф від роз'яснень. - Продовжуйте!

- Ну що ж! Прошу! - він навмисно зробив невелику паузу, щоб побачити і насолодитися нетерпінням графа, який весь час так вміло приховував свої емоції, але нічого не вийшло. - Під час згаданого рейсу судна «Арізона» одним з пасажирів другого класу був містер на ім'я Джастін Кінг. Він плив у супроводі дружини місіс Кінг, - нарешті, на обличчі Сент-Джона заграло щось на кшталт посмішки. - Дізнався я про це від єдино балакучого боцмана судна, повинен зізнатися, виправка у екіпажу відмінна, вивудити необхідну інформацію було нелегко, - вирішив додати Хоуп, щоб надати важливості і значимості своєї роботи. Але побачивши абсолютну байдужість до тонкощів своєї майстерності, продовжив:

- Скажіть, а чи знайоме вам ім'я Том Семюель?

- Я знаю цього молодого джентльмена, - коротко відповів граф.

- Він також зізнався, що знає вас. Семюель теж був пасажиром, ясна річ, першого класу того ж рейсу. Мені вдалося знайти його в Південній Кароліні і розпитати про містера і місіс Кінг, в надії що, незважаючи на різні станові умови плавання, він, можливо, міг знати що-небудь про них. Він не дуже дружелюбно поставився до мене спочатку. Лише згадане мною ім'я міс Лур'є змусило його говорити зі мною. Як виявилося в розмові, він припустив, що міс Лур'є де Сент-Джон і місіс Кінг є одною особою. І тепер, коли він знає про втечу міс Лур'є, він був в цьому абсолютно впевнений.

На обличчі графа нервово засмикалися скули. Зловісний вигляд його змусив говорити детектива швидше:

- Безсумнівно, за описом зовнішності, місіс Кінг дуже підходить на роль міс Лур'є. Том Семюель, і зробив такі ж висновки, всупереч запевненням місіс Кінг при зустрічі на кораблі, що той переплутав її з кимось. Тому я ще раз перевірив списки реєстрацій пасажирів, там не значилися не тільки прізвище Лур'є, а й ім'я місіс Кінг, можливо, «шлюб» - це була хитрість Кінга, який допомагає нашій втікачки залишити Англію. Я запитав про місце висадки подружжя Кінг. Він відповів, що бачив, як ті висадилися в Савані, штат Джорджія. На цьому слід поки обривається. Але тепер я знаю, як виглядає цей загадковий містер Кінг.

- Ви добре попрацювали, Хоуп! - з фальшивою безпристрасністю сказав граф. - Вас чекає заслужена винагорода, - він дістав з шухляди столу чекову книжку, черкнув пару знаків, вирвав чек і простягнув детективові. - Не припиняйте пошуки! І тримайте мене в курсі! Ваші подальші наміри?

- Мої помічники в даний момент прочісують Саванну. Я через два дні знову відпливаю в Джорджію. За цей час мені необхідно трохи більше дізнатися про звички, захоплення, знайомствах міс Лур'є. Дозволю вас попросити надати мені можливість переговорити з її подругою з пансіону, Розі Корнуолл. Я хотів би задати їй кілька питань у вашій присутності.

- Ми зараз же вирушимо до Корнуоллів, - без заперечень погодився Сент-Джон. - По дорозі і поговоримо про міс Лур'є або як там її? МІСІС КІНГ, - сам відповів на своє запитання граф, скептично посміхнувшись. - Йдіть за мною! - не став зволікати Сент-Джон.

***

Лорд Корнуолл, незважаючи на обставини, що склалися з сімейством Сент-Джона, був доброзичливим при кожній зустрічі з Адамом, вважаючи себе винним у трагедії, всіляко сприяв пошукам. І зараз він радо поспішав назустріч, після того як дворецький доповів про прихід Сент-Джона:

- Адам, вітаю тебе, друже! - щиро потиснув руку лорд графу. - А, містер Хоуп! І ви тут?! - послуги детектива Хоупа порекомендував Сент-Джону якраз Корнуолл. - Які новини? Чи відомо що-небудь про міс Анжеліну?

- Так, я дізнався, де вона імовірно прибуває. З цього приводу я і тут. Можу я бачити вашу дочку Розі, сподіваюся, вона в доброму здоров'ї? - попросив сищик.