Контрольну Настя провалила, але це її не дуже засмутило. Як і те, що у деканаті пригрозили, що такими темпами швидко може втратити стипендію і, навіть, вилетіти з університету. Дівчину хвилювало інше. Вже другий тиждень поспіль Фантом жалівся на те, як погано все йде у нього в плані бізнесу. Як він втрачає гроші, його підставляють партнери. Гірше за все те, що його зраджують ті, кому він довіряв і на чию допомогу розраховував.
«Ти одна лишилася мені вірною. Чи мені змиритися і з твоєю зрадою? Це для мене буде найстрашніший удар». Такі рядки писав закоханий Фантом схвильованій дівчині. Постійні засмучені смайлики та картинки у вигляді букетів. Афоризми про вічне кохання та про те, що ми маємо підтримувати тих кого любимо.
Настя не відлипаючи від екрану ноутбуку, раз за разом писала про те, що любить і ніколи не покине. Запрошувала на побачення, умовляла зустрітися у реалі задля того, щоб підтримати коханого у житті.
«Я не хочу зараз бачитися із тобою, моя зіронько. Хіба може справжній чоловік дозволити собі прийти на побачення з коханою коли він на грані банкрутства? Нащо тобі такий невдаха? Ти можеш знайти собі кращого, а я змирюся з тим, що втратив тебе. Тому що дійсно не гідний такої красуні».
Настя трохи не розплакалася від цих слів. Почала строчити у відповідь: «Ти один мені потрібен, і мені байдуже скільки у тебе грошей. Навіть якщо ти лишишся зовсім без нічого, у тебе буду я».
Настя навіть затамувала подих, бо здавалося тільки так не пропустить відповідь того, хто для неї був найважливішим у житті.
«Дякую тобі. Ти навіть не уявляєш, скільки важить для мене твоє кохання. Думав, що такі дівчата як ти, зустрічаються лише на сторінках класичних романів. Але тепер бачу, що казка існує, бо саме ти її створила».
Вони знову переписувалися майже до самого ранку. Віртуальний коханий між іншим поцікавився, чи втрачала Настя гроші і чи знає, наскільки важко змиритися з такою втратою.
Аня у відповідь відіслала веселий смайлик та написала, що за все життя зуміла відкласти лише дві тисячі доларів. Великих грошей у неї не було ніколи.
Наступний тиждень кожен день був схожий на попередній. Увесь вільний час Настя проводила за монітором, так, що на ранок у неї очі горіли від безсоння. Відчувала себе щасливою від того, що коханий тепер проводить з нею все більше часу. Мріяла, що настане момент, коли він запросить на побачення. Вона вже навіть натякала, що любить червоні троянди.
Одного разу, зіткнувшись із Антоном в університеті. Хлопець був вражений тим, як змінилася Настя.
Дівчина схудла та помарніла. Здавалося, що ще трохи, і вона узагалі зчорніє. На блідому обличчі виділялися лише очі та й ті виглядали згаслими та змученими. Так виглядає наркоман, котрому цікава лише його доза. Або та людина, якій узагалі нічого не цікаво…
- Насте, що з тобою сталося? - вигукнув хлопець.
- Все гаразд, - автоматично відповіла дівчина, не дивлячись на співрозмовника.
- Не все гаразд, - заперечив той, - ти виглядаєш як тяжко хвора. І це не через навчання.
На цей раз студентка подивилася на друга і у її погляді промайнуло зле роздратування. От чого він причепився? Вона ж сказала, що все гаразд, чого йому ще треба?
- Все гаразд, - знову повторила вона, і не дивлячись більше на хлопця, пішла далі. Сіла на лаві у коридорі, бездумно дивлячись перед собою.
Антон підійшов та простягнув їй пляшку із водою. Трохи подумавши, дівчина прийняла її. Відкрила та жадібно відпила, насолоджуючись почуттям свіжості та прохолоди.
Хлопець із хвилюванням спостерігав за подругою. Кожен її рух був нервовим та схвильованим. Наче якісь думки постійно переслідували та не давали спокою. Юнак сів поряд на лаві.
- Ти все ще ночами просиджуєш за ноутбуком? Переписуєшся з тим навіженим? Насте, схаменися! Зав’язуй із цим, прошу.
- Це тебе не стосується, - знову відповіла дівчина. Вона кинула поряд із собою пляшку, навіть не закрутивши кришечку як слід.
- Я буду змушений сказати твоїм батькам про божевільне віртуальне кохання, - почав хлопець, але дівчина не дала йому договорити.
Вхопила його за одяг, труснула як тільки здатна була сильно.
- Що ти можеш знати? Ти не уявляєш, наскільки мені зараз важко! Я думаю про нього постійно. Тому що я потрібна йому! Розумієш? Та звідки тобі розуміти? Звідки знати, що таке любити та очікувати зустрічі із своєю половинкою?
У запалених очах Насті стояли сльози, вона важко дихала, наче їх було зле. Антон похитав головою, відчуваючи, що все що він каже, зараз буде сприйняте наче речі ворога.
- Зрозумій, мала, що твоя одержимість Інтернетом та віртуальним коханим ні до чого доброго не призведе. Це все не насправді. Ти потрапила у полон до власних ілюзій. Якщо не прикладеш зусиль, ніколи звідти не виберешся. Світ Мережі дуже спокусливий, але ти заплатиш страшну ціну, якщо дозволиш віртуалу керувати тобою, а не навпаки.
- Облиш мене! - огризнулася дівчина, - не бажаю більше слухати тебе.
- Цей твій Фантом - звичайний покидьок! Той, що змушує тебе виконувати його правила, - твердо промовив хлопець.
- Замовкни! Не смій так казати про нього! Вас навіть смішно порівнювати.
#4214 в Любовні романи
#997 в Короткий любовний роман
#564 в Молодіжна проза
Відредаговано: 08.07.2021