Лише друг

- Ти зараз прямо додому? - спитав Антон підходячи до Насті, яка задумливо щось видивлялася у смартфоні.

Та аж підстрибнула і усміхнулася другу дитинства.

- Привіт, друже. Не помітила як  ти підійшов.

- Звісно, не помітила. Ти ж у смартфон залипаєш, а вдома, мабуть від ноутбука не відриваєшся. Здається, ти народилася в обнімку із цими приладами.

-  Хто б казав, - по-доброму передражнила його Настя, - сам за комп’ютером днюєш та ночуєш.

- Цього професія вимагає, - хлопець простягнув руку та заправив неслухняне пасмо волосся подруги, - я ж на програміста вчуся. Як щодо морозива?

Дівчина задумалася. Їй хотілося як можна швидше повернутися додому. Раптом Фантом вже написав і чекає відповіді? Настя дуже чітко уявила, як коханий сидить перед монітором та очікує на відповідь «зрадливої» коханої. Краще вже повернутися додому та скоріше зайти до соціальної мережі. Звісно, вона вже не на парах, і може зі смартфону зайти…

Подивившись на хлопця, відчула укол сумління. Вони з Антоном вже так давно не спілкувалися. Ще рік тому (коли у неї не було особистого ноутбука), хлопець з дівчиною спілкувалися набагато частіше. Ходили на прогулянки, їли морозиво, зустрічалися після пар.

Між ними завжди царювала тільки дружба, без щонайменшого натяку на пристрасть. Але за останній час, навіть у дружньому спілкування віддалилися. І це була ініціатива далеко не Антона.  

Настя все більше та більше поринала у віртуальний світ. Мрійлива дівчина, яка змалечку читала книги, поступово перейшла до простору Інтернету. Тут був її вигаданий та улюблений світ. Де можна зустріти красенів-чоловіків, влаштувати собі розкішне життя, поспілкуватися з однодумцями. Що її чекає у реальному світі? Одногрупники, яким тільки і хочеться, що випити пива та запалити. Та хоч би вродливі хлопці попадалися. Ті, що уміють дарувати розкішні букети та говорити компліменти.

- Ти сьогодні чудово виглядаєш, - промовив Антон. Вони сіли за столик, замовивши морозиво. Дівчині варто було величезних зусиль, щоб не дістати смартфон та не почати видивлятися там повідомлення. Раптом коханий вже написав…

- Дякую. Ти теж нічого, - відповіла студентка. Вона сьогодні розмістила нову світлину і дуже хотіла, щоб Фантом її лайкнув.

- Отже, що думаєш з цього приводу? - спитав хлопець.

- Вибач, що ти сказав? - спитала Настя.

- Я вже тричі це повторив, - роздратовано промовив юнак, - ну хіба так можна?

- Вибач, приятелю, - винним тоном сказала Настя, - повтори ще раз.

У цей момент, їм принесли замовлення. Антон устав та пішов помити руки. Настя, скориставшись цим, швидко вихопила смартфон та жадібно подивилася на екран. Гірко зітхнула, коли побачила «нових повідомлень немає». Вже хотіла дійсно засмутитися, аж тут…

«Привіт красуне. Зараз на важливій нараді. Як звільнюся, одразу напишу. Цілую, крихітко».

Настя відчула, наче у неї зникла ломка. От дійсно, все одно що наркоман приймає дозу. Тільки її «наркотик» у вигляді коханого Фантома набагато солодший та очікуваний.

Антон повернувся з вбиральні і дівчина швидко сховала телефон. Хлопець підійшовши, сів на стілець навпроти дівчини. Усміхнувся їй і Настя не могла не посміхнутися у відповідь.

Цього юнака знала усе життя. Скільки себе пам’ятала. Спочатку вони разом ходили до дитячого садка, потім пішли в спільний клас. Можливо, могли б навчатися в одній групі, проте тут смаки розбіглися. Настя вирішила навчатися та юриста, а хлопець надав перевагу програмуванню. Він завжди здавався дівчині комп’ютерним генієм. Не було такої справи із ПК, з якою хлопець не впорався. Коли вона у цьому зізналася, хлопець розсміявся та промовив, що це їй тільки здається, і йому ще вчитися та вчитися.

З кожним роком їх дружба ставала міцнішою. Колись вони бачилися кожного разу коли видавалася, вільна від навчання, хвилина. Але потім Настя настільки зацікавилася віртуальним спілкуванням та різними тематичними сайтами, що почала потроху відмовлятися від зустрічей. Відтоді, як познайомилася у соціальних мережах із Фантомом, Антон почав займати у її житті все менше місця.

Дівчина придивилася до  хлопця, наче бачила його вперше. Та хіба можна було порівнювати його та Фантома? Небо і Земля! Сіра реальність та віртуальна казка!

Не можна сказати що Антон не вродливий. Він просто звичайний. Досить високий зріст, худий. Обличчя симпатичне та банальне, носить окуляри з тонкою оправою. Виглядає як звичайний інтелігент-ботанік.

Її Фантом зовсім не такий. Нехай вона ніколи його не бачила, але певна: на зріст він високий, у чудовій формі. Обличчя мужнє, очі зелені… але ні, краще карі. Темні, наче ніч, блищать як зорі. Сильні руки, які підхоплять її, наче пушинку та закружляють…

- Настя, ти підготувалася до завтрашньої контрольної з права? - спитав Антон.

Та здивовано подивилася на співрозмовника:

- Звідки ти знаєш, що у мене контрольна?

- У твоїх одногрупників дізнався. Ходять чутки, що ти навіть не сідала за вивчення матеріалу.

- Це тебе не стосується, - обурилася Настя, - навчаюся я чи ні, вже моя справа.