Глава 8. Вихід або зникнення

Артем стояв на новому шляху, де світло й темрява змішалися в єдину дорогу. Попереду сяяли двері, але вони тремтіли, ніби самі вагалися, чи відчинитися.

— Це останнє випробування, Артеме, — сказала Лія, з’явившись поруч. Її очі були звичайними, без поділу на світло й темряву. — Тут вирішиться твоя доля.

— Що мені зробити? — він відчував, як голос тремтить.

— Ти мусиш обрати: повернутися у свій світ… або залишитися тут зі мною.Артем дивився на неї довго.— Якщо я піду… ти зникнеш?

— Так. Я — частина цієї гри. В реальності мене не існує.— А якщо залишуся?

— Тоді ми будемо разом. Але ти вже ніколи не прокинешся.Він стиснув кулаки.— Це несправедливо…

— Це твій вибір.

Артем зробив крок до дверей. Вони засвітилися яскравіше. Лія підійшла ближче й торкнулася його руки.— Артеме… я хочу, щоб ти жив. Навіть якщо мене більше не буде.

— Але я не хочу втратити тебе.

— Ти не втратиш. Я залишуся у твоїй пам’яті.Він відчув сльози на очах.

— Лія… дякую.

Він натиснув на двері. Світло охопило його, і він почув її останні слова:

— Ти знайшов вихід. Тепер живи.Світ навколо розчинився. Артем прокинувся у своїй кімнаті, телефон лежав поруч. Іконка гри зникла.

— Це був сон?.. — прошепотів він.Але в його серці залишилося тепло й голос, який він ніколи не забуде.

Але в його серці залишилося тепло й голос, який він ніколи не забуде.Вихід або зникнення став фіналом його подорожі — і початком нового життя.