У пастці власної гри

Глава 1. Пробудження

Кімната була занурена в тишу. Лише екран телефону світився слабким світлом.

Герой — Артем — прокинувся від дивного відчуття, ніби хтось спостерігає за ним.— «Що за…?» — він узяв телефон. На екрані була нова іконка: Me Inside.

— «Я ж не встановлював…»

Він натиснув. Екран мигнув, і світ навколо потемнів.— «Артем…» — ніжний голос пролунав поруч.

Він озирнувся й побачив дівчину з довгим чорним волоссям. Її очі світилися теплом.— Хто ти?

— Я твоя провідниця. Тут небезпечно, але вдень я захищатиму тебе.

Артем відчув дивне полегшення. Вона простягнула руку.— Довірся мені.Він узяв її руку — і світ навколо перетворився на темний коридор із дверима.— «Це… гра?» — прошепотів він.

— Це більше, ніж гра. Це твоя свідомість. І якщо ти не знайдеш вихід… ти залишишся тут назавжди

Артем відчув, як холод пробіг по спині.— І що мені робити?

— Шукати підказки. Але пам’ятай: коли настане ніч… я змінюся.Її голос став трішки глухим, а усмішка — надто широка. Артем відступив.— Змінюєшся? Як?

— Побачиш.Світло згасло, і він залишився сам у темному коридорі.

Гра почалась...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше