Розділ 17/1

Дивно, але я проспав пробіжку.

Єдиний вихідний у неділю не для мене. Він для співробітників. Я ж, зазвичай, у домашньому кабінеті після пробіжки займаюся справами. Але тут не прокинувся і все. Встаю з важкою головою.

Ми хіба довго вчора засиділися у Павла?

Трясця! Не настільки довго, але й не закінчився вечір без шалених пригод.

Я все-таки накинувся на Ніколь!

Ні, я не повинен був... Проте як би стримався?! І якби вона не втекла до квартири, хто знає…

Все-все, досить! Пробіжка сьогодні подвійна потрібна. Щось думки про неї занадто впливають на мій контроль. Вчора трохи ширінка не лопнула. Дідько!

Після душу і кави, я навіть не встиг зібратися на пробіжку. Мене смикнули на інші перегони.

Ото підступна погань, так і знав!

- Матвію Сергійовичу, ми все перевірили. Вона тут ночувала. Не хвилюйтеся, повна конфіденційність з нашого боку.

- Та байдуже. Мені аби довести, що ця вертихвістка зраджувала.

Потираю руки в передчутті.

Попалася, Уляно. Від мене навіть цвях у соломі не приховаєш. Нюх на брехню відмінно налаштований. Я все розрахував і ось, як завжди, не помилився.

Хмурюся. Згадую про Ніколь…

З нею складніше, вона не така дурненька. З моєю азартної схильністю розгадувати загадки, на ній облом за обломом. І боляче б'є по рогах!

Вона ж постійно вигадує казочки, де немає жодної логіки. Навіщось запевняла, що має схильність вештатися по забігайлівках. Які, твою за ногу, бари чи забігайлівки? Теж мені королева шинка.

Ніколь насилу один келих за вечір допила. Навіть Пашка не зміг її напоїти. А він такий, що відвідувача за яєчнею розкрутить на лобстера.

Тож незабаром або мої вуха від брехні помічниці відваляться, або у неї розпухне язик, стільки вигадувати нісенітниці!

Про все це думаю, поки підіймаємося в ліфті.

Детективні агенти для мене роблять незаконні винятки. Спритно відчиняють відмичками двері.

- Матвію?!

Уляна скрикує і падає за ліжко.

- Це-е хто? - незнайомий мені хлопець, суцільняком у татухах, боягузливо підстрибує.

- Тьху, трясця! Навіщо ти на свій дохлий овоч каблучку причепив?

З гидливістю морщуся.

Бідні мої очі. На кожному кроці жахливі стреси.

- Ну-у... е-е... круто ж, - мляво бурмоче хлопець і закочує очі, імітуючи труп.

- Мете, я все поясню! - Кутаючись у простирадло, Уляна підбігає до мене. - Він мене викрав і зґвалтував! Я чесно пручалася! Дя-якую, що врятував, любий!

Ну і ну.

Жертва татусевих грошей.

Та вона сама його скоріше зґвалтувала, ніж він її дірявим дохлим овочем.

- Можна, - киваю агенту.

Той швидко робить знімки.

- Мете, навіщо? Просто врятуй мене від збоченця, адже він увесь в пірсингу. І мені пропонував!

- От і давайте. Разом обвішайтеся. Але до мене не смій наближатися!

Швидкими кроками на вихід йду.

Уляна з криками намагалася за мною ув'язатися, заплуталася в простирадлі та звалилася.

- Чортів Барановський! Міг би хоч трішки приревнувати! Я ж і так до тебе і сяк. Бараняка ти непробивний! Якщо кинеш мене, не бачити тобі мільйонів від мого татка!

- Пішла ти зі своїм татком, пірсинги в дупу робити!

Більше не відволікаюся на огидне видовище.

На вулиці дякую професіоналам. Отримую фото. Компромат у мене. Вітчим, звісно ж, засмутиться. Але то нічого, нехай подихає в позі Будди на місяць. Великі замовники добре. Погано, коли вони прилаштовують до мене розбещених донечок.