Розділ 9/1

Важливо, що я тоді не здалася. Вигадала план на нове життя без усяких мерзенних зрадників. Вирішила почати зі свого житла. Взяти довгостроковий кредит, там обжитися. Згодом дитинку народити. Це моя найзаповітніша мрія! Стати мамою для маленької крихітки. Але поки все ніяк не виповниться у мої двадцять вісім. Лабораторії є, куди можна звернутися. Сподіваюся, що в майбутньому у мене все вийде!

Тож я не сумувала, йшла до своєї мети. Багато працювала. Майже вийшло домогтися першої мети. Взяла на роботі необхідні довідки. Мене додали в програму на житло в довготривалу розстрочку. Добудували будинок, видали невелику квартирку, однокімнатну, з просторою кухнею і балкончиком. Я переїхала з надією незабаром облаштуватися і вчасно виплачувати внески.

Треба ж як співпало, що саме після мого переїзду збанкрутував начальник. Шукала іншу роботу, але зарплата ще менша, або взагалі після стажування та ще невідомо чи візьмуть. Знову напала темна смуга.

І немов у насмішку пробився несподіваний промінчик... в обличчі ображеного на мене однокласника.

Ех, накоїла я в минулому справ. Тепер ось розплачуюся. Хоча-а... якщо подумати, то навпаки. Матвій адже мені платить, а не я йому.

- Виглядаєте пречудово! М'ятний колір блузки відтіняє розкішне тьмяне волосся. Приміряйте цей піджачок і спідницю з нової колекції. Підкреслить вашу стрункість.

Дякую консультантові та ховаюся в примірочній.

Можливо, дівчина із ввічливості намагається мене підбадьорити. Менше години тому мені кинули в обличчя, що виглядаю не дуже. І о диво! Піднялася аж до пречудово!

Прибита самооцінка висунула голову з піску.

Та я так завелася, що здуру купила в бутіку піджачок, до нього спідницю, елегантні вузькі брючки, відразу три блузки різного кольору. Одна з нескромним вирізом.

Зупиніть мене хтось!

Ніхто не зупиняв. Навпаки, за руку відвели в сусідній взуттєвий бутік. Там і туфельки зручненько сіли на ноги. Перевзуватися не стала. Вирішила вся в обновках йти. Свої речі склала в пакети. Заплатила з неабияким здриганням від космічної ціни, і далі попрямувала, намагаючись рухатись, як офісні красуні коридорами, коли помічають чоловіків.

Якщо вже пішла така гулянка з перевтіленням, заглядаю в салон на першому поверсі. І тут теж приємне диво сталося. Неприємних вже сьогодні аж надто було. Одна з клієнток не змогла прийти до майстра, пізно попередили, і взяли мене на манікюр. Подумувала ще з волоссям щось змінити. Вкоротити, перефарбувати, завити? Поки відклала ідеї. Брюнеткою мені сприймати себе звичніше. З укороченням треба більше часу подумати, зважитися. Поки просто розпускаю волосся, щоб весь образ став краще оновлений.

- Ну як я? - питаю, підійшовши з посмішкою до консультанта оптики.

- Це ви тут плакали? - дивується він, і більше не відсуває стенд із дорогими окулярами.

- То минула я, тепер вже інша.

- О та-ак, - тягне він, захоплено роздивляючись, і пірнає очиськами у виріз на блузочці. - Ви і так вродлива, неважливо як одягнені. Зараз посміхаєтеся, і начебто розцвіли. Може, дасте свій телефончик?

- Бач, чого захотів! - сміюся, і махаю йому «бувай-бувай, хлопче».

Перевтілення підвищило настрій. Тільки на довіру до чоловіків це ніяк не поширюється. Досить з мене через них страждати і обманюватися.